Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Найт жестом вказав на ліжко:

— Лягай. Потрібно повторно обробити опіки. Тоді до початку свята не залишиться ні почервоніння, ні пухирів. А поки наноситиму мазь, розповім, про що питаєш.

Олена слухняно лягла. Пухирів їй не хотілося. Незважаючи на всі пережиті жахи, вона мала намір піти на бал. По-перше, перебувати там, в оточенні величезного натовпу Фей та Осяяних, буде набагато безпечніше, ніж залишатися самій у кімнаті, а по-друге… Олена перевела погляд на бірюзовий шедевр, який привабливо іскрився в променях сонечка, що тільки-но зійшло на небосхил… по-друге , вона не бажає, щоб багатогодинна ударна робота Адель виявилася марною.

— Пам'ятаєш легенду про створення Запасного Світу? — почав Найт, обережно втираючи мазь з ароматом смородини в обпечені ділянки шкіри. — Легенда дуже близька до істини. Насправді, все приблизно так і сталося.

— А як же назавжди закритий портал? — замружившись від приємних відчуттів, запитала Олена. — Тут легенда лукавить?

— Ні. Портал справді закрили назавжди. Магів, які сюди перемістилися, цілком влаштовував їхній маленький тихий світ, де немає чуми і, до речі, інквізиції. Думаю, ти в курсі, що в середні віки в Європі за чаклунство цілком могли спалити чи відрубати голову. Маги Запасного Світу не хотіли мати зв'язок із Основним, і справді на довгі роки цей зв'язок був втрачений.

— Виходить, потім хтось таки відновив портал?

— Ні, створили новий.

— Хто?

— Карпатські мольфари.

— Мольфари? — здивувалася Олена.

— Так. Свого часу вони не брали участі у створенні Запасного Світу. Мабуть, їх тоді вважали недостатньо сильними магами. Ось вони й вирішили довести протилежне.

— Дивний спосіб потішити амбіції, — хмикнула Олена.

У неї добре засіла в голові думка про жахливу зловісну енергію, яка необхідна для всіх цих тристихійних магічних маніпуляцій.

— Ну, основна причина була таки не в амбіціях. Мольфар просто хотіли потрапити у кращий світ. Після масового переміщення магів збереглися деякі уривчасті знання про магію трьох стихій і новенький, гарний, нещодавно створений світ. Знання передавалися від покоління до покоління і поступово обросли легендами. Запасний Світ почав здаватися ідеальним. І у чаклунів Основного Світу з'явилася ціль — якщо не створити ще один досконалий світ, то хоча б потрапити в той, що вже існує.

— Мабуть, вийшло?

— Так. Спроб було кілька, але вийшло, щоправда, лише у найвідчайдушніших. Вони довго готувалися. Знайшли найбільш підходяще для нового порталу місце — невелике карпатське містечко неподалік гори Терношора. В ньому багато майстрів займалося обробкою міді, а також під землею знаходилися багаті родовища цієї руди.

— Зрозуміло. Мабуть, третьої стихії там було достатньо для створення порталу. А як щодо вогню та води? Адже їх теж мало бути дуже багато.

— А їх і справді було вдосталь. Одного разу там сталася сильна пожежа. Вирувало шалене полум'я, яке так і не змогли вгамувати, поки воно не поглинуло все поселення. Але на місці пожежі залишилося не згарище, як можна було подумати — а болото.

— Чому?

— Бо води також було дуже багато. Для обробки міді використовувалася складна система водяних каналів — зокрема, вода приводила в дію механізми місцевих промислових об’єктів. А пожежа це все зруйнувала.

— Це підозріло.

— Що?

— Ну, що після пожежі раптом утворилося болото. Так не буває. Чи була застосована магія?

— Все можливо. Хоча самі мольфари стверджували, що просто передбачили ці події та опинилися у потрібний час у потрібному місці. Скористалися тим, що три стихії зійшлися в одній точці плюс негативна енергія — адже при пожежі загинули люди. І портал з'явився. Їм залишалося лише переміститися.

— І багато їх було?

— Ні, не більше семи.

— А яке враження на них справив новий світ?

— Це було не зовсім те, що вони чекали побачити. За роки відсутності зв'язку між світами Запасний досить сильно відстав у розвитку від Основного.

— Дивно. У мене склалося протилежне враження. Всі ці хмарочоси, швидкісні машини, ліфти, що доставляють прямо до квартири.

— Це зараз ми трохи випередили вас, а тоді було навпаки.

— І що, розчаровані чаклуни повернулися назад?

— Ні. Вони вирішили спробувати вдосконалити Запасний світ. Але для цього їм потрібна була влада.

— Повалили короля?

— Ні. Навіщо ж так радикально? Щоб керувати світом, достатньо керувати думками Імператора.

— Наставники! — осяяло Олену.

— Так. Була вигадана прекрасна легенда, що у кожного королівського нащадка має бути Наставник.

— І, що, королівська родина так просто купилася на цю легенду?

— Легенда була майстерно обіграна. Тут, у Запасному Світі з'явився свій Нострадамус. Його роль зіграв один із мольфарів. Він зробив кілька правдивих пророцтв.