Читати книгу - "Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер"

Сюрреалістичний ривок є доволі повчальним; художники й поети здатні на багато. Якщо такому художникові, як Кіріко, вдалося б цілковито спорожнити будь-який будинок на Середземному морі, роздягнути його через вибілення його значення, не лише деміфікувати, але й дегуманізувати, розплутати аж до атомів, а потім зарядити знову, то він був би здатним накинути магічну сіть на силует Нью-Йорка. Тоді він повернувся б до растру, проміняв би вантажівку з причепом, повну вапна і цегли, на один атом фарби. На папері або полотні це залишиться моделлю, але приховано тут мова йде про щось більше, ніж про міста й витвори мистецтва.

Мексика

Великі зіниці

З Європи і Сходу до Мексики — такий стрибок є чималим не лише в просторі й часі; але й біографічно треба перенестися на тридцять років — саме такою є часова рамка від [тимчасового] припинення експериментів до їхнього відновлення.

Тридцять років я не брав до рук того гарячого заліза, на якому попікся. В кожному житті є такі скелі, на які ти з більшою чи меншою силою приземляєшся і знову злітаєш; вони створюють передсмак «катастрофи». Потім скидаєш зайвий баласт та «йдеш у себе», як Гаманн[472] після кораблетрощі у свій лондонський період. Навіть в моральному плані буває «maladie de relais[473]». Й зі свіжим вітром наш вітрильник пливе далі.

Ексцес у Галле[474] ледь не призвів до біди, сягнувши найнижчої точки, не позбавленої терапевтичного ефекту. Щасливі обставини допомагають. І якщо назвати лише одну деталь, то було дуже вигідно, що при рибному отруєнні мені приписали як протиотруту міцну каву. Такі отруєння можуть бути небезпечними для життя, підступність їх полягає в тому, що найпотужніші токсини виробляються вже тоді, коли риба ще не виглядає зіпсованою.

Те, що при отруєнні коноплею також приписують каву, я дізнався одразу на практиці, але теоретично — тільки пізніше, коли прочитав це у підручниках. Оскільки речовина та її протиотрута збуджують, можна було припустити, що їхня дія небезпечним чином накладається одна на одну. Можливо, цей парадокс пояснюють тим, що під поверховим шаром таких видів сп'яніння відіграють свою роль депресивні потоки.

Того вечора мені пощастило також і в тому, що серед гостей панував почасти збуджений, а почасти пригнічений настрій, і таким чином моя недоречна поведінка пом'якшувалася завдяки своєрідному соціологічному маскуванню й ставала менш підозрілою. Я вже декілька разів був свідком таких випадків і не надто радів із того.

Якщо чиїсь погляди та поведінка відрізняються від тих, що панують у суспільстві, такій людині краще залишити все це при собі. Під час підготовки пограбування банку легко зрозуміти необхідність такого правила, та все стає складніше при бажаних чи мимовільних екскурсах у периферійні зони духовного світу. Колективне несприйняття хоч і м'якше порівняно з класичними правопорушеннями, зате воно послідовніше. Окремий індивід підлягає ретельному спостереженню, а його кар'єра суворо обмежується. Тут достатньо найменшого переступання меж, аби до такої людини почали ставитися з підозрою, а то й зовсім зруйнували їй життя.

Такий досвід знайомий кожному, хто роками чи десятиліттями працював у центральному осідку фірми й перебував там у колі інтелігентних співробітників. Долі розподіляються так, як при виході флоту в море, що відбувається за хорошої організації. Кораблі вже перевірено й вибрано. Та коли один із них вибивається з лінії, йому вже годі наздогнати решту, інші для нього зникають назавжди. На кожному святкуванні Різдва бракує двох-трьох давніх товаришів. Хвороби, нещасні випадки на дорогах, любовні чи шлюбні конфлікти, раптова чи хронічна недуга — врешті кожен сам собою йде на дно, хоча й у власний спосіб.

У цьому зв'язку мені пригадався начальник відділу, який у лівій шухляді письмового столу зберігав пляшку коньяку й добув так аж до пенсії. З роками його власні ідеї та риси обличчя розпливалися. Свої справи він робив повагом; карколомним операціям не довіряв. А от його нервовий асистент, який ополудні засліплював своїми ідеями, а ввечері згасав, скоро став для нього нестерпним. Цей асистент призвичаївся зникати на якусь хвилинку й «осяяним» повертався назад, проте довго так тривати не могло… І те, що мій друг доктор Цернер давав раду своїй шизофренії аж до сімдесятих років і навіть розпалював її, є радше винятком.

Коли і де можна пити, знали цілком точно ще задовго до того, як у кожного з'явився свій «фольксваґен». Порівняно з цим знанням питання «скільки» вважалося несуттєвим, хоча вислів «він може випити відро» все-таки свідчив про визнання. Те, що під час випивання проявляється характер, а саме «справжній» характер, тобто що тип виходить із фенотипу, годі заперечити.

Випивання в неправильну годину та в неправильному місці завжди вважалося правопорушенням. «Він у п'яному вигляді прийшов на роботу» — таке може зійти з рук хіба один раз. Йоганн Крістіан Ґюнтер втратив таким чином свою посаду придворного поета.

«Він зовсім не був п'яним — лише напідпитку». Буває й таке. Той, хто під час щоденного розпорядку втрачає часовий та просторовий орієнтир або викликає подив своїми безглуздими діями, майже завжди зникає безслідно або залишається в спільній пам'яті в доволі непривабливому світлі. І в цьому плані другий розділ «Демонів» достойний уваги: «…Раптом звір випустив свої кігті».

Типи з розширеними зіницями одразу викликають недовіру. Вечорами, коли всі збираються в «затишному» колі, їх бачать нечасто. Їхня поява бентежить; нещасні випадки трапляються з ними частіше, ніж з іншими. Про них роблять невигідні для них висновки, вони примножують відсоток невдач у межах соціального, економічного та технічного світу.

Але можна припустити, що вони все-таки відіграють свою роль у всесвіті — їх не бракує в жодному біотопі, у жодній із великих родин тваринного і рослинного світу.