Читати книгу - "Джерело"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ви зараз далеко не відійдете, — мовив Бенья, поволі підіймаючись сходами. — Там поліція чекає. Вони хочуть, щоб ви пояснили, що сталось. А храм оточений репортерами. Хтось навів їх, сказав, що ви тут. — Священик підійшов і стомлено всміхнувся професорові. — До речі, ми з сеньйоритою Відаль так раді, що ви залишилися живі! Ви врятували нам життя.
Ленґдон засміявся:
— А ви, без сумніву, врятували життя нам!
— Ну, хай там як, але маю нагадати, що ви звідси без зустрічі з поліцією не спуститеся.
Ленґдон обережно поклав руку на кам’яний бортик і поглянув униз. Похмура картина була далека, на великій глибині лежало некрасиво розпластане тіло Авіли, освітлене кількома поліцейськими ліхтарями…
Дивлячись у спіральний колодязь, Ленґдон знову звернув увагу на елегантну подібність із наутилусом, задуману Ґауді. І пригадав, що в підвалі храму є музей архітектора. На сайті, де професор був уже давно, стояли виразні масштабні моделі Сагради Фамілії, точно відтворені в програмах CAD і надруковані на великих 3D-принтерах, — вони описують довгу еволюцію будівлі від закладення фундаменту до майбутнього славетного завершення — до якого ще не менш як десять років.
«Звідки ми? — подумав Ленґдон. — Куди ми прямуємо?»
Раптом він згадав одну з масштабних моделей зовнішнього вигляду храму. Ця картинка цілісно постала в його ейдетичній пам’яті. То був прототип, на якому було зображено нинішній стан будівлі, підписаний: «Саграда Фамілія сьогодні».
«Якщо ця модель відповідає дійсності, то вихід є!»
Ленґдон раптом звернувся до Беньї:
— Отче, ви не могли б переказати одну річ назовні?
Священик здивувався.
Ленґдон почав пояснювати, як збирається спланувати втечу з будівлі — Амбра тільки похитала головою.
— Роберте, це неможливо. Там же ніде…
— А таки є, — втрутився Бенья. — Воно так буде не завжди, а наразі сеньйор Ленґдон має рацію. Він пропонує можливу річ.
Амбра була вражена.
— Тільки, Роберте… навіть якщо ми зможемо втекти непоміченими — ти цілком певний, що тобі не треба в лікарню?
Щодо цього Ленґдон був не дуже певний.
— Буде треба — то можна буде потім, — відказав він. — А зараз наш обов’язок перед Едмондом — завершити його справу. — Він звернувся до Беньї, подивився йому просто в очі. — Маю бути з вами відвертим, отче, і пояснити, для чого ми тут. Як вам відомо, Едмонда Кірша сьогодні вбито, аби він не зміг розповісти про своє наукове відкриття.
— Так, — відказав священик, — і з того, як він починав, складалося враження, що це відкриття завдасть великої шкоди релігіям світу.
— Саме так. І ми з сеньйоритою Відаль прибули сьогодні до Барселони, щоб оприлюднити відкриття Едмонда Кірша. Ми вже дуже близькі до мети. Тож… — Ленґдон витримав паузу, — прохаючи зараз про вашу допомогу, я, власне, прошу допомогти нам транслювати на весь світ слова атеїста.
Низенький Бенья простягнув руку й поклав її на плече Ленґдона.
— Професоре, — розсміявся він, — Едмонд Кірш не перший в історії людства заявляє, ніби Бог помер, — і не останній. Хай там що сеньйор Кірш відкрив, воно буде з усіх боків обговорюватися. Від початків людства наш розум завжди розвивався, і не мені ставати на заваді цього розвитку. А як на мою думку, ніколи на світі не було такого інтелектуального досягнення, яке не було б пов’язане з Богом.
На тому отець Бенья підбадьорливо всміхнувся обом і пішов униз.
——
Надворі в кабіні гвинтокрила EC145 пілот, дедалі більше нервуючись, дивився на зростання юрби за огорожею храму. Від обох агентів давно не було ні слуху ні духу — пілот уже збирався був телефонувати їм, коли з базиліки вийшов невисокий чоловічок у чорній рясі й підійшов до машини.
Незнайомець назвався отцем Беньєю і переповів те, що просив Ленґдон: обидва гвардійці загинули, а майбутню королеву і Роберта Ленґдона треба негайно евакуювати. Коли й цього було замало, щоб повністю приголомшити пілота, то святий отець іще й точно вказав місце, звідки їх треба забрати.
«Це ж неможливо!» — подумав пілот.
Однак тепер, зринувши над шпилями храму Саграда Фамілія, він побачив, що священик мав рацію. Найбільший зі шпилів — монолітна центральна вежа — ще не зведений. Рівна кругла платформа, заготована під неї, лежала серед гущавини шпилів, наче галявина в лісі велетенських секвой.
Пілот розташував свою машину високо над платформою, а потім поволі опустився між шпилів. Коли вертоліт сів, знизу сходами піднялися двоє: Амбра Відаль вела, підтримуючи, пораненого Роберта Ленґдона.
Пілот вискочив і допоміг обом зійти на борт.
Коли він пристебнув їм ремені, майбутня королева Іспанії стомлено кивнула:
— Дуже дякуємо, — прошепотіла вона. — Сеньйор Ленґдон вам пояснить, куди летіти.
Розділ 78
ConspiracyNet.com
ОСТАННІ НОВИНИ
ПАЛЬМАРІАНИ ВБИЛИ МАТІР ЕдмонДА КІРША?!
Наш інформатор monte@iglesia.org приніс нам ще один новинний блокбастер! За ексклюзивними документами, перевіреними ConspiracyNet, Едмонд Кірш багато років намагався судитися з пальмаріанською церквою, звинувачуючи її в «ідеологічному промиванні мізків, психологічному тиску й фізичній жорстокості», які, ймовірно, призвели до смерті Паломи Кірш — біологічної матері Едмонда — понад тридцять років тому.
Про Палому Кірш повідомляють, що вона була активною прихильницею пальмаріанської церкви, але намагалася звільнитися й утекти, за що старші її осоромили та піддали психологічному насильству, внаслідок якого жінка повісилася в спальні монастиря.
Розділ 79
— Сам король… — знову пробурмотів командор Ґарса, і його голос розкотився луною в зброярні. — Усе одно не можу зрозуміти, як наказ про мій арешт міг віддати сам король! Після того, як я стільки йому вірно служив!
Моніка Мартін приклала палець до губ і визирнула з-за обладунків: чи не зайшов хтось із охорони, не підслуховує?
— Я вам казала, король дуже довіряє єпископові Вальдеспіно, і той нашепотів його величності, що сьогоднішні звинувачення проти нього — це ваших рук справа, що ви якимось чином очорнюєте його.
«Я став жертовним агнцем короля», — зрозумів Ґарса: він, зрештою, завжди підозрював, що коли король буде змушений робити вибір між командором своєї гвардії і Вальдеспіно, то вибере єпископа; вони дружили все життя, а духовний зв’язок завжди має перевагу над професійним.
А проте Ґарса не міг не відчувати: не все в розповіді Моніки логічно сходиться.
— А історія з викраденням? — мовив він. — Ви кажете, що це теж розповідалося за королівським наказом?
— Так, його величність сам мені зателефонував. Він наказав мені оголосити, що Амбру Відаль викрадено. Він вигадав цю історію, аби врятувати репутацію майбутньої королеви — щоб не здавалося, ніби вона втекла з
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джерело», після закриття браузера.