Читати книгу - "Корона забутого короля, Тетяна Вітер"

— Ну ж бо, Соф, це просто двері, — прошепотіла вона сама до себе, підходячи ближче.

Потягнувши за ручку, вона з подивом виявила, що ті відчинилися доволі легко. За ними відкрилася невелика кімната, навідміну від коридору, там було повно пилу і павутини. Але найбільше її увагу привернула величезна старовинна скриня, що стояла в центрі. На кришці були вирізьблені дивні символи, які Софія ніколи раніше не бачила.

— Що ж тут може бути? — промовила вона вголос і обережно підняла кришку, наганяючи павука. Усередині лежала велика старовинна книга, палітурка якої була зроблена зі шкіри, на якій виднівся напис латиною: “Rex pro futuro — Oscar Esking”.

— “Для майбутнього короля — Оскара Ескінга”? — здивувалася Софія, перечитуючи назву. Вона не була фахівцем у латині, але цей напис здавався їй зрозумілим.

Тепер у дівчини з’явилося ще більше питань, ніж відповідей. Щось підказувало їй, що знайдена книга стане ключем до багатьох таємниць замку. Вона з нетерпінням відкрила першу сторінку, але її відразу ж накрила хвиля дивного відчуття — відчуття холодного подиху на своїй шиї.

— Хто тут? — вигукнула дівчина, різко озираючись, але кімната була порожня.

Софія відчула, як її серце прискорено калатає, але цікавість пересилила страх. Вона відклала книгу, схопила телефон і записала собі у нотатки: “Кімната в підвалі. Таємна скриня. Велика книга”. Це була лише перша частина загадки, яку їй належало розгадати.

Залишивши книгу на місці, дівчина вирішила, що завтра повернеться сюди з новими силами вже підготовленою. Виходячи з кімнати, вона кинула погляд на стіну, на якій висіло кілька портретів людей у середньовічних костюмах. Один із них привернув її увагу особливо.

На портреті був чоловік у чорному плащі, якого вона бачила вночі. Він мав такі ж проникливі очі і загадковий вираз обличчя. Софія зробила крок назад, відчуваючи, як по шкірі пробігли мурашки.

— Це неможливо... — пробурмотіла вона, оглядаючи навколо.

Зненацька в сусідній кімнаті підземелля почулися приглушені звуки гри на піаніно, які поволі наповнювали тьмяний простір. Софія завмерла, відчуваючи, як холодний вітер пробігає по її шкірі. Похмурі кам'яні стіни навколо неї здавалися ще темнішими, а вологе повітря підземелля важко осідало в легенях. Серце її закалатало швидше. Крокуючи вперед, вона чула, як кожен її рух, кожен дотик до каменю відгукується у глибоких коридорах, що, здавалося, дихали в ритмі з музикою.

Дівчина зупинилася біля дверей, що вели до кімнати, де стояв старовинний рояль. У примарному світлі свічок, які тремтіли від невидимого вітру, та сама постать в чорному плащі сиділа за інструментом, витягаючи з нього трагічні мелодії. Привид нахиляв голову, зосереджуючи погляд на клавішах, його пальці ковзали по них майже невидимо, але так майстерно, що звуки здавалися живими. Він грав з безмежною тугою, кожна нота бриніла болем і самотністю, що розбивали тишу.

Привид почав співати. Його голос був глибоким, злегка хрипким, сповненим темряви й відчаю:

I am the king of ghosts, this is my castle tall,

Where shadows dance, and whispers crawl.

Through endless halls of cold and gloom,

I reign in silence, beyond the tomb.

Його слова відбивалися від кам'яних стін, резонуючи в підземеллі, як відлуння минулого, що не може знайти спокою. Кожен рядок був пройнятий відчуттям втрати, наче привид був приречений на вічну самотність. Його рухи були повільними, плавними, але водночас гострими, як лезо. Інколи його пальці зупинялися на кілька секунд, ніби він замислювався, згадуючи щось давно забуте, перш ніж знову занурюватися у свою пісню.

Beware the night, when the full moon shines,

I’ll call your name, I’ll steal your mind.

In haunted dreams, I’ll make my mark,

For I’m the king, the ruler of the dark.

My crown is forged from fear and dread,

I walk with souls, long cold and dead.

The winds they howl, they scream my name,

In every echo, you'll feel my claim.

Емоції, що наповнювали його голос, відчувалися навіть на відстані. Це був крик душі, що давно втратила надію, але досі трималася за свій похмурий трон у темних залах замку.

Beware the night, when the full moon shines,

I’ll call your name, I’ll steal your mind.

In haunted dreams, I’ll make my mark,

For I’m the king, the ruler of the dark.

You’ll hear the creak of steps unseen,

A flicker of light, where none has been.

Your heart will race, your breath will freeze,

But there's no escape from the ghostly breeze.

Beware the night, when the full moon shines,