Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Нічого не було. Він чіпляв мене як звичайно, - знизуючи плечима, промовляю я.

Намагаюсь виглядати спокійно під поглядом подруги.

- Може він тебе поцілував і ти злякалася?

По тілу пробігають мурахи, на моїй шиї знов його теплі долоні, і в коридорі школи раптом відчувається запах лісу.

- Нічого цікавого не сталося. Брат запросив дивитися матч з баскетболу своїх друзів до нас додому. І Алекс діставав мене як зазвичай, чого я не хочу посидіти з ними. В той момент зателефонував Том, і я погодилась на побачення, аби Алекс від мене відстав. Можливо наявність хлопця налякає його.

- Налякає? Ліві, люба. Навіть якщо він видом не показав, що його бентежить твоє побачення, це не значить , що він ніяк не відповість. Такі як Алекс, свого не залишають. Може він прийде на твоє побачення і вкраде тебе. Треба скинути йому фільм і час.

- Тільки спробуй. Я тебе вб’ю. – крізь зуби промовляю я.

- Та я жартую. Ти ж знаєш? Я хочу всі подробиці побачення. Як Том буде вести себе в кіно, як він цілується.

- Що? Я не буду з ним цілуватися, сходжу з ним в кіно. І все. Крапка. Ніяких поцілунків і ніякого продовження стосунків. Може написати йому, що ми з сім’єю терміново поїдемо з міста.

- Ліві, не ображай хлопця. Сходи на побачення. Намагайся розслабитися, насолоджуйся фільмом. А далі будеш діяти по ситуації. Можливо Том тобі сподобається і ти захочеш продовження. А як раптом сильно занудьгуєш чи він почне розпускати руки, втечеш звідти.

- Добре.  Але втекти ти мені допоможеш. Я напишу тобі смс, а ти мені зателефонуєш.

- О’кей.

День в школі проходить спокійно. Навіть містер Брукс задоволений нашими доповідями. Вдома я намагаюся обрати в чому піти на побачення. Наталі наполягала аби я натягнула сукню.  Прикладаю до себе легку шифонову сукню з квітковим принтом. Ні. Її я не одягну, занадто коротка. Прикладаю другу, в неї довжина мене влаштовує, але от виріз ні.

- Чепуришся для Тома?

Від несподіваної появи брата я ледь не підстрибую.

- Макс, ти мене налякав. Не для Тома. Я обираю в чому насамперед мені буде комфортно.

- Ти ніколи не носиш сукні.

- Може саме час почати. Хоча кого я обманюю. Звісно я піду в джинсах.

- Давай я побуду сьогодні твоїм стилістом, - сміючись, брат заходить в мою гардеробну.

- Сукню я одягати не буду, це просто дружній похід в кіно. І я одягну джинси і ось цей світшот. Фарбуватиму теж не буду.

- Вже і бейсболку вдягни, будеш як пацики з району. Джинси так джинси. Але от візьми цей топ і цю білу сорочку.

Брат простягає мені джинси моми, чорний топ з відкритим декольте і білу сорочку.

- Поки ти не встигла відмовитись, приміряй це. – Макс вручає мені одяг і заштовхує мене в гардеробну. – Давай швиденько.

Вдівшись, виходжу до нього.

- Ліві, от скажи мені, звідки в тебе ці загони з приводу фігури. За таке тіло як в тебе половина дівчат ладні вбити. Добре, що хоч на останній ґудзик не застібнулася. Розстібай.

Виконуючи прохання брата, повертаюся до дзеркала, високі джинси закривають мій живіт, топ дійсно гарно сидить, але занадто відкритий виріз. Я завжди ховаю груди.

- Стій рівно, треба додати намисто, - хлопець надягає на шию довгий тоненький ланцюжок, кінець якого ховається в моєму декольте, - і візьми цей браслет, сьогодні ти підеш в лінзах, ніяких окулярів. І з сорочкою треба щось зробити.

З цими словами Макс застібає декілька ґудзиків під моєю груддю, але не до кінця, один кінець сорочки він просить мене заправити в джинси, а другий вільно звисає .

- І волосся розпусти і не вирівнюй. Воно дуже гарно в тебе в’ється. Не розумію нащо ти його палиш цими укладками, коли тобі природа вже все максимально спростила.  І не забудь про макіяж. Я підвезу тебе у кіно, мені дорогою буде.

- А куди ти їдеш? Знову якийсь старт-ап з Алексом задумали?

В минулому році хлопці хотіли відкрити свій нічний клуб у будівлі покинутого заводу, проте звісно дозволу на таке їм ніхто не видав. Іншим старт-апом була майстерня з фарбування автомобілів, але і цей бізнес не пішов.

- У Алекса на сьогоднішній вечір плани, а я обіцяв  відвезти Марту на тотальну закупку у супермаркет.

- Макс, ти можеш мені сказати чесно. Я завжди тебе підтримаю, - намагаюся з серйозним виразом обличчя, говорити, але посмішка так і пробивається. – Алекс тобі зраджує? В нього з’явився інший?

- Дуже смішно, Ліві. Та скоріше він зраджує тобі, в нього побачення сьогодні.

- Ого. Не знала, що в нього є дівчина. Бідолашна, мені її шкода.

- Чесно кажучи і я не знав, що в нього є дівчина. Він і на побачення не ходив раніше, завжди пропадав в майстерні батька. Але так. В нього є дівчина. Вона вчиться на нашому потоці.

- Зрозуміло, я зараз швиденько нафарбуюсь і ми поїдемо, - посміхаючись, намагаюся виштовхати брата.

- А казала, що не будеш фарбуватися, - змовницьки посміхається брат.