Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Ой, йди вже, - все-таки мені вдається його виштовхати.

Сідаю за туалетний столик і злегка підводжу олівцем верхню повіку, наношу туш, трішки рум’ян і легенький блиск для губ, волосся вкладаю на правий бік, воно легкими хвилями лягає на спину. Взуваю свою улюблені білі кеди. Готово.

Незвично дивитися на себе таку, хвилясте волосся, макіяж і вперше хоч трохи відкритий одяг.

- Моя дівчинко, ти чудово виглядаєш. Макс казав, що ми підвеземо тебе в кіно. Хто цей щасливець? - з посмішкою, запитує мене Марта, коли я сідаю в машину.

- Хлопець з моєї школи. Том.

- Я так рада, що в тебе нарешті з’явився хлопець. Молодість дана лиш раз в житті. А ти не виходиш зі своєї кімнати.

- Том мені не хлопець поки. Це наше перше побачення.

- Перше побачення вирішує весь остаточний роман, адже перше враження вирішує чи буде побачення вдруге. Пам’ятаю перше побачення з моїм чоловіком. Він страшенно нервував. Ми були з бідних сімей, тож чогось дорогого собі дозволити він не міг. Навіть букет він нарвав у моєї сусідки по вулиці. З тремтячими руками і цими такими особливими квітами він повів мене на танці, які згодом перейшли у вечір талантів. Ці танці були в будинку для престарілих, де він працював наглядачем. Вони були всі такі добрі і щирі. І було видно, що вони всією душею любили мого Гаррі. І тоді він прочитав мені вірш, який сам написав для мене. І я розтанула. Він був чудовим поетом.

- Не думаю, що Том буде читати моїй сестрі вірші. Молодь наразі не така романтична. Все дістається занадто легко.

- Чого це легко? – з обуренням запитую я.

- Бо дуже важко знайти ту любов, про яку розповідає Марта. Пари складаються на взаємовигідних умовах: чи то на грошах, чи то на страху самотності.

- Який ти черствий, Максе. Знайдеться дівчина за якою ти будеш бігати з квітами і придумувати вірші, чи щось на кшталт цього.

- Не думаю. Твоя зупинка, Ліві. Ведіть себе пристойно. Як знадобиться моя допомога, одразу дзвони. Я тебе заберу.

- Ні, дякую. Я викличу таксі, - промовляю я, захлопуючи двері машини.

В обличчя дме теплий подих вечірнього вітру. Дивлюсь на годинник. Я вчасно. Біля входу в кінотеатр мене вже чекає Том. Одягнутий в джинси і простий світшот. Ну і нащо я так виряджалася. Треба було теж в світшоті йти. Підходячи до хлопця, бачу, що в його руках немає квітів. От і добре. Проведемо дружній вечір і другої зустрічі він вже не захоче.

- Привіт, - посміхаюсь я.

- Привіт. Маєш чудовий вигляд. – хлопець пропонує свою руку.

Беру Тома під руку і ми прямуємо до каси.

- Твоя подруга казала, що ти любиш детективи. Якщо хочеш, можемо піти на нього, а на бойовик іншим разом.

- Ми вже вирішили. Я дуже хочу побачити цей фільм. Ти ж так хотів піти саме на цей.

- Ліві, ти чудо. Це третій фільм з циклу. Я дуже хотів побачити його спершу в кіно. Не хвилюйся, я  розкажу тобі сюжет двох попередніх фільмів шляхом до маркету. Візьмемо попкорну та содову.

В маркеті виявилась черга. Тож я намагаюся уважно слухати Тома. Але сюжет фільмів наче вислизає з моєї свідомості. Але суть я уловила. Головний герой мстить за смерть своїх батьків, у першій частині він знайшов і вбив убивцю, але виявилось, що все було замовлено зовсім іншими людьми. Під розповідь Тома оглядаю присутніх людей: пара з галасливими дітьми, дві дівчинки підліткового віку,  хлопці перед нами з білетами на той же фільм, що і ми, закохана пара молодих людей. Мою увагу привертає остання пара, хлопець обіймає дівчину однією рукою, вона напів розвернута в нашу сторону, коли хлопець стоїть спиною, голову дівчина поклала на плече хлопця, лівою рукою обіймає його за пояс, а правою ніжно водить по його руці, а він щось розповідає їй на вушко, у відповідь вона сміється і хитає головою від чого її біляве волосся розсипається по її плечах, в неї гарна жива посмішка. Хлопець високий, темне розтріпане волосся, чітко окреслений профіль, гарні губи, не вузькі, але і не занадто повні. Бог ти мій, це ж Алекс. Беру себе в руки, намагаюсь швидко відвернутися і зробити вигляд, що я їх не бачила, але дівчина щось шепоче Алексу і він спрямовує погляд в мій бік. Я в полоні його очей. Може просто повернутися до Тома і зробити вигляд, що я його не впізнала? Саме так я і роблю.

- Мені вже не терпиться побачити фільм. Я в захваті від твоєї розповіді, - ближче пригортаюся до хлопця.

- Я дуже радий, що тобі сподобалось. Ліві, а хто це? Той хлопець дивиться на тебе і дівчина його махає нам рукою. Може підійдемо?

Повертаю голову і дійсно дівчина кличе нас до себе.

- Олівія, чого ви там стали? Чергу пропустиш.

- Здається нам всміхнулася удача, вони майже біля каси, - на вухо мені шепоче Том і веде мене до Алекса. – Тільки скажи мені хто це щоб я не виглядав як телепень. Це твій колишній?

- Ти що. Ні, - злегка істерично посміхаюсь я. – Це Алекс. Ліпший друг мого брата, а то напевно його дівчина, ніколи її раніше не бачила.

- Привіт. Я так відчайдушно вам махала аби ви помітили.

У дівчини приємний голос.

- Мене звати Джуді, я - дівчина Алекса. А ти Олівія, молодша сестра Макса? Маєш відпадний вигляд. А хто цей чарівний хлопець поруч з тобою?