Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

Вранці вибрався на плато й озирнувся, звідси відкривався непоганий краєвид на округу. Позаду, до самого горизонту, переливалася рівнина кущів із застиглими озерцями води в низинах, що блищала у світанкових променях. Красива та смертельна небезпечна теріторія. Десь там знайшли свій останній притулок деякі ящірки, але зараз від них не лишилося й сліду. Лише застиглі кущі всюди, залізли на труп і ласують соками. Цікаво, подумалося мені, їх кристали дерева теж перетравлюють, але я туди сам точно не піду. Встановив на помітному з рівнини місці орієнтир для кіборга, сподіватимусь він мене шукатиме. Кіт теж сидів поруч дивився на всі боки та в небо.

Мені з побаченого ставало ясно, що шлях назад до аномалії в мій світ чекає неблизький. Найбезпечніше буде обійти цю рівнину, але для цього потрібні сили та відсутність ящірок на проході в мій світ. З іншого боку пагорба протікала річка. Після дощу вона трохи розлилася і вийшла з берегів, затопивши низини.

Річка, як я скучив за водою. У тому минулому житті я багато їздив на неї, у мене був дідів човен, вона текла за кілька сотень метрів від його будинку. Я довго стояв, зачарований видовищем і згадуючи забуті почуття. Нескінченні хвилі, що раз за разом накочують на берег. Бриз води від вітру по поверхні, і своєрідний гуркіт, і відсвіжний вітерець, прохолодний і вологий. Такі рідні звуки.

Скинувши чарівність картини, що відкрилася переді мною, я почав спускатися з пагорба, до смуги води, складаючи плани. Треба було посмажити їжу та бажано зробити притулок на ніч. А ще я збирався викупатися. Я не лестив собі, чудово розуміючи, наскільки це небезпечно якщо там водяться хижаки, але я уявляв жалюгідне видовище з боку, - брудний, смердючий, подекуди весь у налиплій землі. З часом спустився до місця яке сподобалося згори, тут була невелика заплава і нагромадження каменів на березі. Спочатку заліз у бойовому скафандрі, помив його зовні, а потім зрозумів, що ніхто не нападає, заліз голим.

Вода була чудова. Трохи холодною та відсвіжна одночасно, як і буває з ранку. Я бовтався у воді, забувши про все. Помітив приголомшеного кота, який спостерігав за мною. Напевно, якби поруч був якийсь хижак, вони б знайшли мене дуже легкою здобиччю. Але мені пощастило - довкола було тихо і мирно, тільки кіт, що спустився і нюхав мій скафандр, в якому в цей час була увімкнута функція самоочищення.

Вдалині якісь птахи схожі на чайку постійно кричали в небі, привертаючи мою увагу, але небезпеки, на мою думку, не несли. Набагато більше мене займала думка чи є тут риба, знайшов присмоктаних до каміння мушлі, і набрав їх порядно. Залишилося тільки зрозуміти, чи вони їстівні. За правилами вивчених баз виголошувалось - мовляв, якщо хочеш зжерти щось незнайоме в аномальному світі, не полінуйся, спочатку ткни в це аналізатор, він покаже корисно це тобі чи ні. Ось я й перевіряв мушлі таким способом. Начебто нічого поганого зі мною за його свідченнями не буде в результаті вживання, отже, можна їсти після термічної обробки. Жаль тільки, що вони такі маленькі. Поки наїсися – півдня мине.

Стоянку вирішив організувати неподалік води, в ущелині, довго тягав палиці та суху траву, роблячи собі зручне ложе та дах. До обіду все зробив і розпалив багаття для смаження м'яса змії та равликів. Кіт у цей час десь сам полював, але до смаженої змії виліз. Принюхався, поблукав навкруги, сів, вилизався і дивився на мене своїми великими очима.

— Їсти хочеш, чи просто так прийшов? - спитав я його, але той, звичайно, не відповів.

Наклав йому на камінь м'яса змії та сам сів їсти, кіт покрутився понюхав, пофиркав, не голодний. Я сидів, думаючи, що робити далі. Бази вчяться, їжа, зброя є, небезпеки поки що немає. Бойовий скафандр відновив заряд, майже на максимум. Я перебував у незнайомих обставинах та зіткнувся з невизначеністю, не знав що чекає мене попереду, намітив кілька моментів, які б допомогли прийняти рішення згідно з протоколами завчених баз у таких випадках:

1. Оцініть свою ситуацію: своє поточне становище та свої запаси, здоров’я та потенційні ризики, пов'язані із перебуванням там, де ви знаходитесь. Переконайтеся, що ви маєте достатньо води, їжі та інших предметів першої потреби. – виконано.

2. Визначте безпеку: подумайте, чи є перебування на місці найбезпечнішим варіантом, враховуючи навколишнє оточення. Якщо ви вважаєте, що це місце безпечне й у вас достатньо ресурсів, розумним вибором може бути очікування, поки вас хтось знайде. - варіативно і не відомо скільки чекати.

3. Знайдіть вихід: якщо ви вирішили не залишатися на одному місці, обережно досліджуйте місцевість, щоб знайти потенційний шлях для відступу. Уникайте небезпечних місць та стежте за безпечними стежками чи ознаками цивілізації. - як варіант, необхідно перевірити найближчу територію.

4. Складіть план: розробите чіткий план дій, що базується на ваших поточних цілях. Якщо очікування не варіант, вирішіть, чи варто заглиблюватися у невідоме, чи спробувати знайти дорогу назад у відоме місце. - розпочинаю, план на три дні.

5. Будьте пильні та спостережливі: незалежно від вашого рішення, зберігайте пильність та увагу до свого оточення. Слідкуйте за будь-якими змінами навколишнього середовища, незвичайними звуками або ознаками загрози, що наближається. – намагатимуся, а там як пощастить.

6. Приготуйтеся до невідомого: якщо ви поїдете далі, візьміть із собою необхідні припаси та зброю для самооборони. Позначте свій шлях або залишайте підказки на випадок, якщо вам доведеться повернутись назад. - вже зроблено.

7. Залишайтеся на зв'язку: якщо можливо, використовуйте будь-які засоби зв'язку, щоб підтримувати зв'язок з іншими людьми. Якщо можете, повідомите кому-небудь про своє місцеперебування та плани. - є тільки кіт і він мене не розуміє, потрібно буде з ним поділитися планами про всяк випадок.

8. Зрештою, рішення буде залежати від вашої оцінки ситуації та пов'язаних з нею ризиків. Ретельно зважте свої варіанти та виберіть шлях, який найкраще відповідає вашим цілям та пріоритетам. У разі сумнівів віддайте пріоритет безпеки та виживанню. - ну я так ніби й роблю. Загалом купа питань без відповіді потрібно робити вибір.