Читати книгу - "Темна Відданість , Raina Crow"

Мізерне полум’я олійних світильників грало відблисками на стінах, кидаючи дивні тіні. Троє чоловіків, статних і високих, гордих аристократів із засученими по лікоть рукавами, вовтузилися з приготуваннями. Кров, багато крові, закупленої з надлишком на фермі, з високих бутлів стікала в глибоку ванну. Стіл захаращували оберемки трав і тюбики благовоній, якісь мікстури і склянки. У кімнаті більше нікого не було, та й не передбачалося. Ритуал, хоча був їм вже добре знайомий і відомий, але все ще залишався недосконалим і спірним, адже точного рецепта не було ні в кого, тільки, можливо, у найдавніших серед вампірів, Носферату.

У напівпідвальну кімнату, як і заздалегідь домовлено, тихо, ніби злодійка, ступила Еліза. На миловидному дівочому обличчі був помітний страх, вона знала лише, що це посвята, але подробиць ніхто їй не розповідав. Ледве пересуваючись крихітними ніжками, дівчина проходила вперед, тримаючись за стіни, намагаючись не впасти від дурманячих трав, що заповнюють думки туманом. Крок за кроком дівчина рухалася все ближче і ближче до ванни, біля якої стояли рідні їй по крові чоловіки: батько, брат і дядько. Напівпідвальна кімната не давала побачити навколишнє, але на стінах все одно були помітні незрозумілі ієрогліфи, які мали свій прихований, сакральний сенс.

Опинившись біля резервуара, майбутня безсмертна опустила ніжку в кров, замазуючи «червоною фарбою» білосніжний наряд, нічну сорочку. Її тіло поступово занурювалося у ванну, обрамлюючись червоним. Але відчуття неправильності того, що відбувається, не відвідувало дівчину. І це природно, адже туман у голові, викликаний травами, випитими напередодні, занурював розум у подобу наркотичного сп’яніння, не даючи юній особі усвідомлювати, що відбувається.

Чоловіки утворили трикутник, сідаючи на підлогу навколо дівчини, малюючи між собою довгі лінії багряним, з’єднуючи свої фігури. Монотонне звучання приглушеного баритону відлунювало в кімнаті, наповнюючи її ніби певного роду вібраціями, піднімаючи з повітря туман, що клубочився в центрі живого трикутника. Темний дим бився об невидиму перешкоду, ніби хижак, загнаний вправним мисливцем у пастку. А після темрява, покірно підкоряючись твердій волі покликаних її істот, птахом кинулася вниз, заповнюючи своєю сутністю тіло підлітка, яка лежала у крові. Обличчя провалилося, занурюючись у приманку, що заповнювала рот і шлунок. Тіло билося в конвульсіях всього мить, а потім обм’якло, не рухаючись.

Після ритуалу піднесення догляд за Елізою був доручений саме Едгару. До його обов’язків входило навчання полюванню, контролю і управлінню дарами, а також введення в історію безсмертних, до яких вона тепер належала. О, як же наївний був батько дівчини, доручаючи таке важливе своєму молодшому брату. Він і уявити не міг, до чого все це могло призвести, втім, наслідків не уявляв навіть сам Едгар.

Перше самостійне полювання Елізи пройшло досить вдало, і навіть плач дівчинки над убитим звіром не міг затьмарити ту прекрасну картину, яку спостерігав вампір з боку. Подовжені ікла, якими вона розривала шию тварини, гострі кігті, що впивалися в плоть. Чоловіка це хвилювало, захоплювало. Він любив полювання. Але ще більшою пристрастю було полювання на людей. Старий заборона, виставлена задовго до його народження, змушувала вампірів задовольнятися кров’ю лише малорозумних істот, але ніяк не собі подібних. А даремно… Солодка, тягуча рідина, що несе в собі хвилю почуттів, здатна була закрутити голову будь-кому, хто удостоївся її випити. І як би після не намагався забути її смак — думками завжди повертався до неї. На якусь долю секунди Едгар задумався про те, яке відчуття могло б бути від крові самої дівчини, але швидко одернув себе. Це зайве, принаймні, зараз…
Еліза плакала, тужачи над бездиханним тілом щойно вбитої нею тварини, все більше вимазуючись у червоній, теплій крові, розтираючи її разом зі сльозами по обличчю.

«Цікаво...»

Чоловік майже безшумно підійшов до неї ззаду, або, можливо, його не чула тільки дівчинка, зайнята власним горем. Його сильні, міцні руки, лягли на її тендітні, здригаючі від смутку плечі, намагаючись подарувати втіху або розслабити. Очі, які тільки що заливалися сльозами, миттєво розширилися, видаючи у їхній власниці легкий переляк і нерозуміння. Тим часом він лише міцніше притиснув її до себе, сильно обіймаючи і тихо шепочучи на вухо:

— Еліза, не варто боятися. Це все природно, ти повинна розуміти.

Він поруч... Ця думка промайнула в затуманеному розумі, тут же надаючи тілу довгоочікуваної легкості. Невідомо чому, присутність чоловіка так позитивно впливала на неї, але його гаряче, пекуче шкіру дихання зводило з розуму, і серце билося з подвоєною силою, розганяючи гарячу кров по жилах.

Вона притиснула рукою його долоню, щільніше притуляючись спиною до його грудей. Хотілося лише закрити очі й розслабитися, віддаючись цій томній незі. Впасти в його обійми і забутися, проводжаючи всі печалі з серця. Едгар був її світлом, надією та опорою, тим, на кого вона завжди рівнялася, намагаючись наслідувати. Манери, стиль спілкування, навіть поведінка зі слугами — вона все неусвідомлено переймала, вбираючи, ніби губка, кожен його подих і погляд. Вона любила його до сліпоти душі, до тремтіння в колінах, до побілілих у міцно стиснутих кулаках пальців. А він... Він любив іншу.

Рани на тілі вже загоїлися, залишаючи лише нерівні порізи на дорогому одязі, але це були дрібниці. Дрібниці, про які зовсім не варто було б замислюватися. Головне, що вона ціла і неушкоджена, головне, що зараз він зігріє її, загортаючи в хоч і запорошений, але теплий плед, дбайливо вкладаючи на диван біля каміна.

Язики тільки-но народженого полум’я ніжно ласкали дрова, цілуючи ті жадібно, до чорноти, спалюючи своєю любов’ю і ласкою. Поліна монотонно потріскували, даючи поживу ненаситному вогню, а той у свою чергу зігрівав кімнату, наповнюючи її мізерним світлом.

Темна фігура вічно молодого герцога непорушно сиділа в оббитому оксамитом кріслі, немов на троні. Він задумливо склав руки в замок перед собою, поринувши у важкі думки. Його верхній одяг був розсудливо знятий і накинутий на спинку сусіднього крісла, що стояло зовсім близько до каміна. Дівчина досі не відкривала очей, періодично схлипуючи і здригуючись уві сні, переживаючи про щось.