Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
АСЯ
Після історії у нас мав бути урок трудового навчання в майстерні, яка була біля школи. Перехід туди тривав хвилину, не більше. Майстерня була також кольору, як і сама гімназія, і в середині ремонт також був новий. У моїй минулій школі уроки трудового навчання проводилися окремо дівчата та окремо хлопці, і тут також була така сама схема.
Після закінчення уроку я одразу направилася до школи, вирішили зайти через задній вихід, бо там завжди менше учнів, як тільки я повернула за поворот, як бачу Даню та Назара, які б'ють якогось хлопця.
-Ви придурки ?! Що ви робите? - зло кажу та підбігає до них
Як тільки я заговорила, на мене кинули злі погляди хлопці.
-Ви ж його до смерті заб'єте! - обурено випалюю. Даня підняв такий знищуючий погляд, що мені хотілося втекти.
- Миша, іди в норку. І не лізь куди тебе не просять. - відмовляє брюнет
- Та ніяка я не миша. Відійди від нього- кидаю погляд на жертву.
- Це ти мені будеш розповідати що мені робити, миша, я наче тебе не гукав, та й взагалі тебе сюди ніхто не звав. Тому йди краще звідси, лади? - ледве не прохаючи звертається до мене Даня
- Ну будь ласка, відпусти його - вже прохаю його. Мені так стало шкода того хлопця, що я не могла його тут лишити. Коли Даня почув, що я щойно його благала, подивився в очі, а потім все ж таки відпустив того хлопця.
- Я тебе попередив ! - грима на того
Як тільки вони відійшли, я кинулась до парубка, це був мій однокласник, який писав всі шкільні олімпіади. Це чім він не догодив Мельнику.
-Сильно болить ? - питаю оглядаючи його обличчя.
- Та, жити буду - ледве посміхаюсь відповідає - Дякую. Але не варто було.
- Так, пішли в медпункт
-Ні! - наполегливо відповідає - Я додому краще піду. Тут незначні царапини та синці.
- Впевнений ? - він киває головою - Ну добре, я тоді скажу, що ти пішов
- Добре, дякую!
ДАНЯ
Я не зміг їй відмовити. Тупо не зміг добити того придурка, бо ті блакитні очі мене зупинили. Господи, у мене дах вже їде. Як?
-Братан, ти звісно молодець, що його не вбив, але чорт, ти його, що не добив через ту тупу блондинку ? - з гнівом питає Назар
- Я не знаю. Назар, я блін взагалі не розумію, що сталося. Але точно зрозумів, що той Бондар просто так не відступить. Він і далі буде погрожувати. І от що з цим робити - я точно не знаю. - задумуючись відмовляю
-Непосперечаєшся. Але як він міг тобі щось вякати взагалі? Та ще й про таке. - ледве не викрикує останні слова на весь коридор
- Що я йому взагалі зробив? Але розповідати про гонки батькові, я йому точно не дозволю. Хай йде лісом! У нього нічого не вийде. - впевнено говорю.
Зараз у нас пара алгебри, а останній урок відмінили тому залишилося тут пробути ще не довго.
Заходжу в кабінет, сідаю на своє місце. Дістаю ручку, зошит, підручник і більше нічого не потрібно. В класі вже майже всі. Немає новенької, ботана та Кирила.
Я заплющив очі, та об пер ліктями парту, як відчуваю, що мого плеча хтось торкається. Розплющивши очі, бачу що з боку стоїть Віка. Тільки не зараз..
-Котику, може ввечері кудись з'їздимо - тягне посмішку
- Віко, будь ласка, приберу руку. І у мене є ім'я! - хмуро гримаю
- Але я думала я тобі подобаюсь - розчаровано почала
- Слухай, якщо ти вирішила, що у нас кохання після тієї легкої інтрижки, то заспокойся, нічого подібного.
- Чому? Ти мені навіть дуже подобаєшся!
- Відчепись від мене - скрізь зуби випалюю
Тільки вона відійшла від парти, як задзвенів дзвінок, і в класс зайшов вчитель.
-Добрий день. Сьогодні ми на першому уроці повторюємо трохи матеріалу з минулого року, а на другому уроці ми з вами напишемо маленький тест, за повторенням. Що ж почне..
Його перебив стукіт в двері. І вже за секунду в класі була Ася.
-Добрий день. Василь Михайлович, вибачте за запізнення. Можна зайти ?
- Так, проходь. - мишка пішла до свого місця- Тепер вже розпочнімо заняття - його погляд ковзнув по другому ряду - Що вже сталося, Савчук, вірно?
- Так вірно. Я хотіла попередити, що Саши Бондора не буде.
- Добре. Тепер повертається до теми.
Перший урок пройшов досить швидко, ми згадали майже весь матеріал. Тому зараз на наших партах лежать папірці з перевірочною роботою. Пробігшись по рядках роботи, я можу сказати, що робити тут на десять хвилин, не більше. Тому одразу приступаю до роботи. Коли я вже закінчував дописувати, заходить в клас Людмила Олександрівна.
-Мені потрібен Даня Мельник- звертається до вчителя з алгебри
- Мельник, дописав? - питає мене
- Так - сухо відповідаю
- Здавай роботу, та йди. На сьогодні ти вільний
Я підвівся з місця та здав роботу
-До побачення.
Я підійшов до класної, та вже зло на мене дивилася.
-Даня, що ти вже зміг зробити? Тебе директор викликає - грима на мене
Я вже почав здогадуватися чому. Тому нічого їй не відповів. Але до директора в кабінет вона заходила зі мною.
-Добрий день. Прошу, сідайте - вказує на стілець перед її робочим столом. - Я одразу перейду до справи - поправляючи окуляри розпочинає деректриса - Мені сказали, що перед вашим уроком алгебри ви Даню і ваш друг побили вашого одноклассника - моя класна стояла в шоці. - І в чекаю від вас пояснень, Даню.
- Він отримав по заслугам - зло відповідаю - сам напросився, якби мене не чіпав, нічого подібного не було б.
- Це не пояснення. Отже, довго з вами я возитися не буду. Будете черговим в школі. Мити підлогу та прибирати їдальню після уроків. - легко мовить деректорка
- Що? Я не буду цього робити! - обурено відмовляю я.
- Це не обговорюється, якщо ще прийде мати учня, і почне скаржатися. Ви маєте всі шанси покинути нашу гімназію. І навіть незважаючи на вашого батька, ми не змінемо цього рішення!
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мишка, Зимова Анета», після закриття браузера.