Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

Уява малювала добірну картоплю, соковиті огірки, апетитне філе, свіжий хліб… У найгіршому разі – консервацію та заморожені продукти. Реальність пропонувала комбікорм зі смаком курки, гранульовані помідори та свинину, «вирощену» синтезатором у присутності покупця.

Біля притуленої в кутку каси тинявся напівсонний продавець-консультант, проте відвідувачі воліли самостійно розбиратися з асортиментом і користуватися автоматичним розрахунком.

Повагавшись, Сем все ж підійшов до власника фірмової футболки із запраним логотипом.

– Перепрошую, а є щось справжнє? – поцікавився, не вірячи у ствердну відповідь.

– Цибуля, часник, шашлик, персик, кавун, апельсин, – мляві слова були мало схожі на рекламу. – І навіть олевія.

– Де?

– Он, у ящику.

На занизькій вітрині виднілися пакетики ароматизаторів, чий склад доводив: під час виготовлення не постраждала жодна рослина, не кажучи про тварин.

– Шоколад візьміть, – невпевнено підказала аж надто сіро вдягнена тендітна дівчина, що розглядала сир («З курагою», «З родзинками», «З молочнокислими продуктами» – запевняли етикетки). – У ньому аж п’ять відсотків натурального какао, але й ціна, самі розумієте…

Сем скривився. На Онікс його привели якраз солодощі, і блискучі обгортки навіювали неприємні думки. Вони служили нагадуванням про те, що треба перевіряти клієнтів, перш ніж братися за перевезення їхніх товарів. Ну або починати ділову розмову з вимог авансу та гарантій.

Без запобіжних заходів будь-хто може надурити. Наприклад, заявити, що платити нічим, і нехай довбе… добра людина, яка доставила одинадцять тонн кондитерських виробів, або подає до суду, або забирає пів тонни в якості розрахунку. Сем розлютився, зопалу вирішив позиватись і… у трюмі «Каселони» залишилося дві тонни солодкої отрути з терміном придатності, близьким до нескінченності. «Для особистого використання», тому що документів на товар не було.

– Дякую за пораду. – Люб’язна дівчина не зводила з нього великих сполоханих очей, і він вирішив проявити ввічливість у відповідь: – Любите шоколад? Зайдіть увечері до мене на корабель. – Її тонкі пальці неохоче стиснули візитку. – Думаю, у мене є те, що вам потрібно.

– А ціна? – Незнайомка затамувала подих.

«Перевірю розцінки в галанеті і скину половину», – вигода тут не намічалася.

– Домовимося задешево. Іноді я дуже зговірливий.

Дівчина спохмурніла, але пообіцяла подумати. Продавець здавлено хихикнув і підморгнув їм, як давнім приятелям.

«Ну й у що я знову вплутався?» – Сем пішов до виходу з порожніми руками. Онікс демонстрував настільки сильну ворожість, що навіть буденні події спричиняли недовіру.