Читати книгу - "Неправильний друг {реальності}, Страгозорый "

— Щось сталося? - Тихо запитала я, дивлячись на те, як він щось агресивно робить.

— Нам треба валити звідси, і намагатись це зробити якомога швидше. - Мовив Гордон навіть не піднімаючи на мене погляду.

    Тільки зараз я зрозуміла, що він збирав увесь свій невеличкий запас речей до невеликої сумки, намагаючись при цьому зробити все якомога акуратніше не дивлячись на свою швидкість. Більше нічого не запитуючи, я пішла до своєї кімнати теж забрати усе, що тут було зі мною.

    Телефон, зарядка, пляшка води про всяк випадок - а то хто його знає, може, десь опинимося, а води ніде поряд не буде.

    Цікаво, що сталося? Це якось пов'язано з тією дивною людиною? Хм...

     Коли ми вже вийшли до тамбуру, Гордон різко загородив мене. Я ледь змогла побачити те, від чого чоловік намагався знову врятувати мене.

    І як ця дивна людина взагалі змогла потрапити сюди? Я розумію, що пройшло вже два дні, але я не думаю, що людина - якщо це звісно людина, - так просто змогла б зрозуміти, що ми саме на цьому поверсі. Бо інколи Гордон спускався на нижні поверхи для якихось своїх справ, я точно певна, що чоловік забив би тривогу раніше. Значить, ця дивна людина якось може розуміти, де живе її ворог.

    Я спробувала роздивитись цю дивну істоту. Вона була обмотана бинтами - при чому все тіло було покрито ними, я певна в цьому. Дивне створіння чимось схоже на людину мало три ока, які були розташовані у формі трикутника і одне з яких було закрите. Волосся істота не мала. Його або дійсно не було, або воно було сховано під щильним слоєм бинтів, у чому я не певна.

— Ну що ж, давно не бачились, Гордон. - Мовило спокійно створіння.

— Іскрафлірт. - Хижо мовив чоловік, і я побачила, як його пальці повільно доторкнулись рукояті катати. - Якого чорту ти тут виробляєш?

— Я лиш роблю те, що вважаю потрібним. - Мовив спокійно той, якого назвали Іскрафліртом. Ну і ім'я у нього... - До речі, раджу тобі не влазити в найближчій час у справи політики навіть не дивлячись на доволі високий статус в поліції. Годі вести себе, як вірна собачка.

— Якби я не знав, на що здатні такі, як ти, я б може й не взявся за справу. - Масивне тіло Гордона напружилось сильніше.

— Сподіваюсь, ти зміниш своє рішення. 

     Ісрафлірт повільно повів рукою угору, наче хотів привітатися помахом, але поступово, коли його рука опускалась все нижче й нижче, зникав. Через декілька секунд замість нього у повітрі літало декілька ледь помітних часточок, які теж зникли через декілька секунд.

    Пройшла як мінімум хвилина, коли Гордон нарешті розтис пальці, перестав роззиратись по сторонах, бажаючи побачити Іскрафлірта раніше, ніж він встигне якось нашкодити нам. Став поряд з чоловіком, я швидко перевірила, чи все з ним гаразд, бо хто його знає, може його ранили, доки я не бачила, чи ще щось зробили.

— Усе добре? - Запитала я. - Ну, не рахуючи цього дивного Іскрафлірта...

— Так, все добре. - Мовив Гордон, беручи мене за руку і ведучи до сходів, щоб нарешті покинути будівлю.

    Тепер я вже точно розумію, навіщо він так поспішав, але намагаюсь стримати усередині страх як за чоловіка, так і за себе.