Читати книгу - "Історія одного розлучення, Ана-Марія Еріш"

– Що це? Ти вирішив мені подарувати квартиру? – посміхнувся я, розкриваючи папки.

В середині були фотографії і купа незрозумілих документів. Я люблю читати, але у роботі віддаю перевагу імпровізації. Все об'єднувала одна спільна риса — дівчина, дуже симпатична, проте з посмішкою, що здавалася фальшивою, завченою. Я бачив таку багато разів — у людей, які змушені зберігати ввічливість навіть тоді, коли їм цього не хочеться.

– Познайомся, це Кара, – сказав генерал. – Кара Анастасія Ріддель-Барроу. Друге прізвище офіційно прибране шістнадцять років тому. Вона спадкоємиця двох видатних родів, успадкувала корпорацію діда, а також родинний талант, - продовжував він. – Зараз за нею відкрито полювання, але Кара має дуже норовливий характер і вже зуміла уникати трьох наших агентів, - він посміхнувся. – А ти не схожий на стандартного агента. Впевнений, що у тебе вийде.

– І що саме я маю робити? – спитав я.

– Ненав’язливо слідкувати за нею та допомагати, - пояснив той. – Думаю, щось придумаєш. І збирай речі — час вилітати до Лас-Вегаса.

Ось так, у місті розваг і казино, я маю наглядати за красунею. Здається, що простіше не придумати. Але інтуїція вже шепоче — цього разу все піде не так. Бо в нас ніколи інакше не буває.