Читати книгу - "Ілон Маск"

б змогу розквітнути його особистості та мріям. Він бачив Америку за найбанальнішим кліше про неї: як країну можливостей і найімовірнішу платформу для реалізації своїх мрій. Ось так і трапилося, що відлюдькуватий, незграбний південноафриканський хлопчик, який із надзвичайною щирістю говорив про прагнення до «колективної просвіти», перетворився на найпідприємливішого промисловця Америки.

Коли Маск уже у віці за двадцять нарешті дістався Сполучених Штатів, це стало поверненням до його родинних коренів. За дослідженням генеалогічного дерева, предки Маска з материнського боку зі швейцарсько-німецьким прізвищем Гальдеман (Голдеман) залишили Європу, прибувши до Нью-Йорка в роки американської війни за незалежність. 3 Нью-Йорка вони розпорошилися по преріях Середнього Заходу — зокрема, по Іллінойсу та Міннесоті. «Наша родина була фермерською, і виглядає, що її члени воювали у Громадянській війні з обох боків», — каже Скотт Голдеман, дядько Маска та неофіційний родинний історик. Усе дитинство з Маска глузували через його незвичне ім'я. Першу частину імені він отримав від свого прадіда Джона Ілона Голдемана, який народився 1872 року{1}, виріс в Іллінойсі, а згодом переїхав до Міннесоти. Там він зустрів свою дружину Алмеду Джейн Норман, яка була молодшою від нього на п’ять років. 1902 року подружжя вже мешкало у зрубі в невеличкому місті Пеквот у центральній частині штату Міннесота і мало сина — Джошуа Нормана Голдемана, Маскового діда. Він виросте ексцентричною, винятковою людиною, з якої Маск братиме приклад[3]. Джошуа Нормана Голдемана описували як атлетичного, упевненого в собі хлопця. 1907 року його родина переїхала до прерій Саскачевану, і невдовзі після того, коли Джошуа було лише сім років, його батько помер, залишивши хлопцеві частину відповідальності за господарство. Його стихією стали відкриті простори прерій; він займався їздою на необ'їжджених конях, боксом і боротьбою. Голдеман об'їжджав коней для місцевих фермерів, часто при цьому отримуючи травми; він також організував одне з перших родео в Канаді. На сімейних світлинах Джошуа, одягнений у декоративні шкіряні чапи, демонструє свій хист до крутіння мотузки. Ще підлітком Голдеман залишив батьківський дім, щоб отримати ступінь від Школи хіропрактики Палмера у штаті Айова, і потім повернувся до Саскачевану, щоб стати фермером. Коли в 1930-ті роки прийшла депресія, Голдеман зіткнувся з фінансовими труднощами. Він не мав чим вчасно виплачувати кредити за обладнання і втратив дві тисячі гектарів землі, які були під заставою. «3 того часу тато не вірив у банки або в те, що має сенс триматися за гроші», — каже Скотт Голдеман, який отримав свою освіту хіропрактика у тому ж навчальному закладі, що і його батько, і став одним із провідних світових експертів із проблем болю у спині. Втративши ферму близько 1934 року, Голдеман почав вести дещо кочовий спосіб життя, який його онук десятиліттями пізніше відтворить у Канаді. Маючи на зріст 1 м 90 см, він перебивався заробітками як будівельник і ковбой на родео, перш ніж осісти і відкрити салон хіропрактики[4]. Станом на 1948 рік Голдеман вже був одружений із канадкою, інструкторкою з танців Уінніфред Джозефін Флетчер, або Уін, і його практика йшла надзвичайно успішно. Того року родина, в якій вже були син і донька, поповнилася дівчатами-близнятами Кей і Мей, матір'ю Маска. Діти жили у триповерховому будинку на двадцять кімнат, в якому була також танцювальна студія, щоб Уін могла продовжувати займатися з учнями. Голдеман, який перебував у постійних пошуках якогось нового заняття, вирішив вивчитися на пілота і купив собі літак. Про родину пліткували; люди переповідали, як Голдеман з дружиною пакували дітей у хвіст одномоторного літака і вирушали на екскурсії всією Північною Америкою. Голдеман часто з'являвся на політичні збори та конвенції хіропрактиків на літаку, а пізніше разом із дружиною написав книжку під назвою «Летючі Голдемани: Пошкодуйте бідолашного приватного пілота».

Видавалося, що все в житті Голдемана йшло як треба, аж раптом у 1950 році він вирішив від усього цього відмовитися. Доктор і політик в одній особі, він довший час нарікав на втручання уряду в життя людей і дійшов висновку, що канадська бюрократія занадто пхає всюди свого носа. Голдеман, який забороняв у своєму домі лайку, куріння, кока-колу та біле борошно, стверджував, що моральний характер Канади почав занепадати. Голдеман також вирізнявся ненаситною жагою до пригод. Тож протягом декількох місяців родина продала будинок, танцювальну студію та салон хіропрактики і вирішила переїхати до Південної Африки — місця, де Голдеман ніколи ще не був. Скотт Голдеман пам'ятає, як допомагав батькові розбирати сімейний літак Bellanca Cruisair (1948 року випуску) і складати його в ящики, щоб відіслати до Африки. Прибувши до Південної Африки, родина зібрала літак і облетіла на ньому всю країну в пошуках гарного місця, де можна було б оселитися. Врешті-решт Голдеман зупинився на Преторії, де відкрив новий салон хіропрактики. Прагнення цієї родини до пригод, схоже, не знало меж. 1952 року Джошуа і Уін на своєму літаку полетіли через усю Африку до Шотландії та Норвегії — мандрівка туди і назад на 35 тисяч кілометрів. Уін виконувала функції навіґатора і, хоча не мала ліцензії пілота, іноді переймала керування літаком. 1954 року подружжя побило свій рекорд, злітавши до Австралії і назад — 48 тисяч кілометрів. Про цю мандрівку повідомляли у газетах, і вважається, що вони є єдиними приватними пілотами, які дісталися з Африки до Австралії на одномоторному літаку[5].

Коли вони не були у повітрі, Голдемани були десь у буші, вирушаючи у довгі, іноді багатомісячні експедиції у пошуках Загубленого міста в пустелі Калахарі, уявного покинутого міста на півдні Африки. На родинному фото з однієї з таких екскурсій можна побачити п’ятьох дітей серед африканського бушу. Вони зібралися навколо великого металевого казана, що гріється над жаром табірного багаття. Діти виглядають розслабленими: сидять на складаних стільцях, закинувши ногу на ногу, і читають книжки. Позаду них — яскраво-червоний літак Bellanca, намет і машина. Спокій, яким дихає сцена, оманливий: ці мандрівки були дуже небезпечними. Одного разу сімейний фургон наїхав на пень, через що бампером проломило радіатор. Застрягнувши бозна-де без засобів комунікації, Джошуа три дні лагодив фургон, поки родина полювала за їжею. Були інші випадки, коли вночі табірне багаття оточували гієни та леопарди, а одного ранку, прокинувшись, родина побачила лева у метрі від свого столу. Джошуа схопив перше, що трапилося під руку, — лампу,— помахав нею і сказав левові забиратися. І той забрався[6]. Підхід Голдеманів до виховання дітей був надзвичайно ліберальним, і це збереглося через покоління аж до Маска. Дітей