Читати книгу - "Клуб «Афродіта»"

були якісь глевкі, але Тоні все одно голосно вихваляв кулінарне мистецтво Марії, у душі, щоправда, думаючи зовсім інше. Потім він заходився розповідати про свій робочий день. На якийсь час йому й справді вдалося повністю заволодіти увагою дружини. Вона навіть випила другий келих вина. Агресивність повністю зійшла з її обличчя. Марія слухала його, потягуючи вино й киваючи головою, коли він почав розповідати про пані Шівас, а наостанку її очі розширились від подиву.

— Цей Маркус Бергер був стріляний горобець. Його клуб «Афродіта» функціонував за ідеально відпрацьованою системою. Він давав у газетах об'яви. Ти знаєш, які я маю на увазі. «Господиня запрошує…» Ніякої адреси. Тільки номер телефону. Коли хтось дзвонив по тому номеру, то магнітофон називав адресу, за якою треба було звернутися. Там щодня чекала інша жінка — залежно від того, хто зі школярок чи з домогосподарок, яких шантажував Маркус Бергер, саме мала час. Зрештою, він не міг утягти їх у справу так, як йому хотілося б. До того ж був зацікавлений, щоб про це не стало відомо у тих жінок удома. Отак усе й ішло за виробленим графіком.

Кожна жінка мала відпрацювати щотижня близько десяти годин. Пані Шівас — щовівторка й щочетверга від десятої до п'ятнадцятої години. Потім вона передавала квартиру одній школярці, яка на той час була вже вільна від уроків. Правда, з нею я ще не розмовляв. Збираюся зробити це завтра.

Тоні легенько торкнувся пальцями чола й подивився на Марію стомленим поглядом. Білки його очей уже почервоніли.

— А тепер, звичайно, виникає запитання: як цей хитрий тип примудрявся забирати в жінок усі зароблені ними гроші? А втім, він робив це зовсім просто. Кожна жінка повинна була відразу ж, як тільки до неї приходив клієнт, увімкнути магнітофон, схований у спальні. Вимикати магнітофон вони мали право аж тоді, коли клієнт ішов геть. Так Бергер міг потім легко проконтролювати, скільки клієнт заплатив. Він міг також контролювати — і це було найпідліше, — чому клієнт не заплатив більше, скажімо, якщо залишався невдоволений обслуговуванням.

За допомогою цього магнітофона він тримав жінок під жахливим тиском. Ти тільки уяви собі! Щоб переконатися, чи вмикають жінки магнітофон, він час від часу підсилав на перевірку своїх приятелів. У жінок не було ніякої можливості розпізнати цих приятелів. Пані Шівас розповіла мені, що вона лиш один-однісінький раз спробувала не ввімкнути магнітофон. Вона просто хотіла відіслати клієнта назад, але, на жаль, натрапила саме на одного з приятелів Маркуса Бергера.

Бергер поклявся, що вдруге цього їй не подарує. Він пообіцяв, що коли вона ще хоч один раз спробує не ввмікнути магнітофон, то він неодмінно відішле фотознімки її чоловікові. А крім того — і це наймерзенніше — пообіцяв відіслати й магнітофонні стрічки із записами того, як вона торгувалася з клієнтами за гроші і як їх потім обслуговувала.

Можна було б іще припустити, що чоловік пробачив би їй любовну пригоду — ту, що на фотографіях. Але магнітофонні стрічки із записами того, як власна дружина працює повією, навряд чи стерпить хоч один чоловік. Отож жінки потрапляли в усе більшу залежність від Маркуса Бергера. Він поводився з ними абсолютно безцеремонно, аж поки хтось убив його, поставивши в цій мерзенній історії крапку.

— Я бажаю вбивці удачі. Я бажаю йому удачі, щоб він не попався тобі.

Тоні відкоркував другу пляшку вина, похитав головою і спробував пояснити дружині, чому ж усе-таки треба шукати вбивцю.

— Ми не можемо залишити його гуляти на волі. Не можна допускати, щоб хтось вирішував, кому більше не жити. Смертну кару скасовано. Крім того, все це, мабуть, не так просто, як ти собі уявляєш. Певна річ, убивцю ми шукатимемо спочатку серед друзів, знайомих та чоловіків тих жінок, що зазнали шантажу. Але хто скаже, що він справді з цього кола? Тут, певно, замішана ще одна людина. Хтось такий, про кого я знаю тільки одне: що він робив для Маркуса Бергера ті фотознімки. Цей спільник міг стати його вбивцею. Можливо, вони посварилися через методи роботи, чи через гроші, чи вже й не знаю через що… Крім того, цілком можливо, що його вбили інші сутенери. Конкурентна боротьба у них жорстока.

Мені здається, Маркус Бергер діяв сам. Навряд чи він був зв'язаний з якоюсь бандою сутенерів. Вони до таких методів звичайно не вдаються. Він працював сам. Сам із тим фотографом. А приятелів, яких він час від часу підсилав до дівчат, щоб потім одержувати відомості… Боже мій, таких приятелів можна легко знайти на першому-ліпшому розі! Якщо він такому приятелю казав: піди, мовляв, нагору і…

Обличчя в Марії скам'яніло. Щось їй не подобалося. Захоплююча історія якийсь час утримувала її увагу, але тепер на обличчі в неї з'явилось щось інше — відраза до такої неймовірної підлоти. Марія встала й нервово заходила з кутка в куток. Почухавши потилицю, вона, неначе захищаючись, зрештою схрестила руки на грудях.

— Це мені не подобається. Все це мені взагалі не подобається. Нічого спільного я з цим мати не хочу. І не хочу також, щоб мій чоловік мав із цим щось спільне! Це просто нестерпно. Я цілий день клопочуся Сарою, розмовляю цією ідіотською мовою дволіток, бо поруч немає більш нікого, з ким я могла б поговорити. А мій чоловік тим часом вештається з повіями, клопочеться покидьками суспільства!

— Послухай, Маріє, ти надто вже згущуєш фарби. Покидьки суспільства! Повії!.. Це просто нещасні істоти, які зазнали шантажу і яким хтось повинен допомогти. Це ж не ті відчайдушні повії…

— Тепер їм допомагати вже не треба. Їм уже хтось допоміг. Той, хто вбив Маркуса Бергера. А тобі, звичайно, нічого більше робити, крім копатися в усьому цьому лайні. Ні, я так не хочу.

Тоні теж підвівся, взяв повний келих червоного вина, підійшов до вікна й визирнув на вулицю. Їхня розмова знову зайшла в глухий кут. Правда, цього разу вона, перш ніж зайти в глухий кут, тривала довше, ніж звичайно. Проте останнім часом у них так закінчувалися всі розмови. Щось мало статись, і вже, очевидно, скоро. Мабуть, їм слід було б відвідати консультацію для подружжів…

— Коли ви закрили клуб