Читати книгу - "Метист. Бандит для нареченої , Влада Калина"

У місті давно орудує банда із кількох молодих хлопців. Вони займаються тим, що виконують брудну роботу для заможних людей. Провертають справи за які б ніхто не взявся. Ну якщо коротко, то ті люди, які можуть заплатити, звертаються до них, якщо не хочуть або бояться бруднити руки і свою репутацію. Це може бути - крадіжка, викрадення, підлаштована аварія або навіть чиясь смерть. У цих хлопців немає ні жалості, ні співчуття. Вони безсердечно просто роблять свою роботу, але правда за великі гроші. Не всі з них мають батьків та родину. Деякі просто втекли з дому, просто тому, що батько пив, чи мати повія. А їм хотілося кращого життя. Хлопці не хотіли повертатися до минулого, і щоб їх ніхто не впізнав, вирішили приховувати свої імена. З цієї причини кожен мав свою кличку. 

У занедбаному будинку за містом, вони й розташувалися. Там не чутно криків людей, яких бандити буває викрадають. І втекти нікуди, бо за домом поле та ліс. Гроші за роботу вони витрачають по-різному. Хтось грає в азартні ігри, хтось збирає на дорогий автомобіль, хтось витрачає їх на кралечок. Адже ніхто із них не одружений, тож живуть в своє задоволення. Метист висилає гроші матері. Він давно її не бачив, але не забув.

Метист з Босом години дві, як повернулися з лікарні. Вони вдвох їздили в місто.

- Хлопці, у нас ще один клієнт. З'явилася робота на завтрашній день, - трохи сутулий, низького зросту хлопець, стояв біля своїх друзів. Він був одягнений у червону куртку. То була його улюблена річ. Щоб здалеку було видно, що Бос іде. Його всі звали Бос, тому що він знаходив по місту заможних клієнтів та домовлявся з ними… або вони його шукали. Одним словом - все організовував.

- Лом ти полагодив замок? Я тебе просив, пам'ятаєш?

- Так, а як же! - хлопець на прізвисько Лом, був у їхній банді майстер на всі руки. Він міг полагодити майже все, або щось придумати якщо треба, змайструвати. Лом рідко брав участь за межами будинку, переважно він робив усе тут. То автомобілі лагодив, то ґрати на вікнах зварював, то ще щось. Він був високого зросту, надто помітним для оточуючих, тому його інші з собою і не брали.

- А навіщо замок лагодити, ми що знову будемо когось тут тримати? Я й двері полагодив. Після минулого мужика... ех, сильний виявився, гад, - стояв тримаючи в руці викрутку. - Через нього, хлопці покалічилися. С*ка!

- Я вам зараз все в подробицях розповім. На справу як завжди підуть Маз і Метист, - кинув погляд на двох хлопців, що сиділи в кутку і клацали щось мовчки в телефонах. Вони підняли голови і синхронно махнули, що згодні.

- Чому мене це не дивує. Адже Метист мало не Геракл, - пробурмотів Лом. Метист здивовано звів брови дивлячись на товариша. - Натякаю на те, що ти собі не ту кличку взяв. - Виправдовувався Лом. Він трохи побоювався цього "Геракла", бо знав, що Метист з ним церемонитися не буде, якщо почує хоч одне криве слово в свою адресу… Метист злегка посміхнувся, зробив вигляд ніби не чув цієї маячні.

- Бос, можна запитати? - Маз встав з стільця і ​​підійшов ближче. - Нам доведеться знову якогось мужика на собі тягнути? Я просто питаю, тому що вчора на тренуванні м'яз на руці потягнув. Я його підняти не зможу, - показав перебинтовану руку. Маз любив спорт. Постійно пропадав у спортивних залах. Він вважав, що дівчат можна приманити до себе м'язами та атлетичною фігурою. Не рідко знайомився з ними на своїх тренуваннях прямо у залі. Але й розумом не відставав, любив комп'ютери і все, що з ними пов'язано. Він був трохи нижчим на зріст за Метиста і не таким мязистим, але теж нічого.

" Доведеться знову працювати за двох. Цей Маз дістав уже. Постійно щось вигадує. С*ка! " - думав Метист.

Наступила тиша. Всі мовчки обернулися на Метиста. Нічого не поробиш. 

- Добре, я понесу, - красивим, спокійним голосом промовив з-за спини Маза Метист. Він був найсильнішим із їхньої групи. Бо не був комп'ютерним генієм, як Маз, і не дуже умів лагодити всякі замки, двері та прилади, як Лом. Тому йому доводилося виконувати, так скажемо брудну та важку роботу. Носити на собі чиїсь тіла, закопувати їх в лісі, і навіть битися у разі потреби. А бити морди він умів. У вільний час ходив на боротьбу, і з Мазом у спортзали. Метист був улюбленцем дівчат. Жодна не проходила повз. Як тільки хлопець переступав поріг якогось клубу, так ті красуні і повисали на його шиї. Ну, а потім звісно ж все закінчувалося сексом. Але, незважаючи на все це, він був самотнім. Ніхто не зміг оселитися в його серці. Після того, як Вікторія прогнала хлопця, він можна сказати зненавидів дівчат, особливо тих, хто має купу грошей. Метист їх тільки використовував у своїх цілях, тр*хав, розважався і зникав з їх життя. Це все на що дівки заслуговують, адже жодна із них не вміє кохати по-справжньому. Їм всім потрібні якісь мільйонери. Вони розбещені татусеві доньки, які самі не знають чого хочуть. Вони не здатні кохати все життя, бути відданими, люблячими, справжніми. Таких дівчат не існує... Чи все ж таки десь є одна? І все що залишилось це тільки прийти до неї. Просто прийти! От тільки де її шукати?

- З чого ви взяли, що потрібно когось на собі тягати? Може наказ убити і все. Якщо так, то я пас, - махнув рукою Метист.

- Так, досить сперечатися, - гаркнув Бос. - Всі ми знаємо, що Метист не вбиває. Для таких випадків у нас є Маз.

- Хоч хтось тут здатний виконувати справжню роботу. Усі такі святі. Чорт би вас узяв! - гордо підняв голову Маз. 

- Тому людей шкода, той виду крові боїться. Що за бандити пішли? - говорив Лом. - Да, Павук і Муха нам би не завадили.

- Павук з Мухою в лікарні. Тож… доведеться нам, - Бос дістав свій мобільний та глянув на екран.

- Ми просто щедрі, не хочемо відбирати у тебе Маз " твій хліб ", - відказав Метист.

Бос подивився на годинник. Час не стояв на місці, вже скоро вечір. Потрібно все продумати до дрібниць, щоб не лоханутися завтра.

Так, Бос має рацію, Маз безсердечний і холоднокровний. Йому не шкода людей, особливо, коли за них платять великі гроші. У свої 29 років хлопець встиг відсидіти термін за зґвалтування. І ще за розбій. Метист тільки прикидався його другом, так як виходу не було.