Читати книгу - ""Грецькі блискавки", Анна Харламова"

   Я слухаю його слова і дивуюсь з кожним словом все більше. 

   — Тобто, це не через вас мені звільнили? А через кого тоді?

   Він прочистив горло і промовив.

   — В мене є пороки, але точно не пліткувати та не доносити на когось. Тож, обійдемо це стороною і краще обговоримо те, заради чого я зателефонував вам, Пенелопо. 

   — Мені не потрібна ваша допомога. 

   — Не потрібно бути такою категоричною. Ми добре знаємо, як важко знайти у великому місті роботу. До того ж…

   Він замовк і я зрозуміла, що він хотів сказати.

   — З таким характером, як в мене. Ось, що ви хотіли сказати… так?

   — Це сказали ви, Пенелопо… я хочу допомогти.

   — Ні, дякую. Я розберусь сама, як доросла жінка з інфантильним характером. 

   — Пенелопо, це все дуже…

   — Тупо. Я знаю, якої ви про мене думки.

   — Пенелопо, я про вас не думаю. Я просто хотів виправити ситуацію і щоб ви не думали, що це через мене вас звільнили.

   Від його слів в мене скрутив живіт. “Пенелопо, я про вас не думаю”. Сказав так, наче я мікроба. 

   — Дякую. Але я не приймаю вашу пропозицію. — Видихнувши, я додала. — Від мене вам ще одна безкоштовна порада. Навчиться вибачатись - бо навіть це у вас виходить, наче ви мене образити вирішили. Гарного дня, містере Ніколас! 

   Після цих слів я просто поклала слухавку і вимкнула телефон. І що я зробила, як доросла жінка, а не мала дитина? Правильно - я продовжила запихатись морозивом і говорити на Красунчика з Олімпу купу різних лайливих слів. 

——————————————

*Пеплос (πέπλος) - довга безрукавна сукня, яку носили жінки.