Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Дженард відійшов від усієї компанії, незвично рухає руками, щось шепоче, кроками вимірює периметр під захисною півсферою. Решта затихла, розсівшись по колу. Ми спостерігаємо за тим, як мій чоловік підготовляється до переміщення до минулого, щоб виправити сьогодення. Це історичний момент, про який ніколи не напишуть у книгах. Жаль, що Елім не присутній. Хоча, мабуть, і я про це не згадаю, тож навіть переказати не зможу.

- У мене не виходить, - Дженард сказав тихо, дивлячись тільки на мене. – Все, що я знаю про переміщення у часі, я прочитав у книгах, але цього замало.

- Елім би допоміг… Він знає все… – кажу сумно, але, напевно, дарма зараз згадую про це. Краще додати впевненості своєму чоловікові підбадьорюючими словами: - Спробуй ще раз. Ти сильний. Ти впораєшся, - я підвелася, погладжую руку Дженарда, віддаю йому свою енергію, примножую нашу магію.

- Давай я допоможу, - Діен підвівся і зробив крок до Дженарда, - я довго вивчав це питання ... Я шукав хроноса, щоб він допоміг мені повернутися в минуле і запобігти загибелі Естеліти. Але я так і не знайшов його… Мені твердили всі, як один, що жодного хроноса не лишилося…

Дженард проковтнув, очі потемніли, але цього разу така реакція не на Діена, скоріше на його слова. Думками мій призначений десь далеко. Я не чекала від нього одкровень, тим більше не запитала б про це в такому великому колі, але він сам почав розповідь.

- Усіх моїх рідних винищили сто років тому… – каже тихо, продовжуючи відміряти кроки. - Мені було п'ять років. Наш будинок стояв на пагорбі... горіли всі будинки в окрузі... жінки істерично кричали, діти плакали, чоловіки билися... Я бачив смерть своїх братів та сестер. Я був молодшим… Моя мати взяла стару бочку, поклала її на бік на найвищій точці пагорба, що дивився у бік лісу, сказала мені сісти всередину, закрила і відпустила… Тоді я не знав, що більше ніколи її не побачу, як і решту рідних.

По моїх щоках потекли сльози. Цього разу мені жаль того маленького Дженарда, якому довелося пережити катастрофу. Не уявляю, як йому було жити, пам'ятаючи ті страшні події. Як він взагалі залишився нормальною людиною? Напевно, час таки лікує.

Діен висловив кілька пропозицій, видав усю теорію, яку знав. За виразом обличчя Дженарда я зрозуміла, що він теж знайомий з усіма названими прийомами.

- Є ще одна версія, - додав Діен, - якщо ти не можеш переміститися один, тобі потрібний попутник. Ти перемістиш у минуле іншу людину, а сам будеш її проводжатим.

Дженард серйозно глянув на мого друга з острова. Ця пропозиція була прийнята ним схвально.

- Можна спробувати. Чи варто питати, хто хоче піти зі мною? - Мабуть, він очікував, що всі піднімуть руки і з запалом приймуть пропозицію, але такої реакції не було.

- Я, - зголосився лише Діен, але від його кандидатури мій чоловік відмахнувся.

- Енді, зітри йому пам'ять про те, що ми з Алітою ... кхм ... дружили.

- Ні, - твердо сказав Дженард, - волію знати своїх ворогів в обличчя.

- Але я тобі не ворог, - обурився Діен, спробував ще щось сказати, але був перерваний.

- Калеане, підемо зі мною, - Дженард запропонував тому, кому найбільше довіряє, але брат заперечливо хитнув головою, додавши щось про Ені. - Ендрю, а ти?

- Ні, Енді, будь ласка, - Есмеральда схопилася зі свого місця, дивиться на чоловіка благаючими очима мультяшного кота. - Нехай Діен йде.

- А про мене ти не турбуєшся, малеча? – Діен жартівливо звертається до дружини брата. Вона у відповідь трохи смикнула губами, начебто посміхнулася, але вийшло єхидно.

- Я не можу піти, - Енді озвучив рішення, але всім ясно, що на нього вплинула Есма.

- Брате, давай відійдемо, - Діен спробував відвести Енді убік, але той не дав себе захопити для таємної розмови.

- Дженарде, краще, якщо Діен піде з тобою, - втрутився розважливий Енді. – Він лікар, крім того, має багато інших здібностей. Це найкращий попутник для тебе. Удвох ви виберетеся з будь-якої ситуації. До того ж, якщо ти прийдеш до мене з братом, я швидше ухвалю рішення.

Все-таки Енді довіряє братові? А я думала, що ні, тому що спостерігала сьогодні кілька разів, як він стає біля Есми так, щоб Діен не зміг підійти до неї ближче. Усього кілька випадків було, коли Есма тримала за руку Діена, причому з дозволу Енді, під чуйним його контролем. Мабуть, вона підживлювала магією обох братів, поповнюючи водночас і свої сили. Адже Діен казав, що вона і його призначена теж.

- Може таки перед цим пам'ять зітремо? - Діен, схоже, побоюється Дженарда, але побачивши його гнівний погляд підняв руки вгору у примирливо-заспокійливому жесті. - Гаразд, зрозумів.

Дженард погодився переміститися в минуле з Діеном, але я помітила, як йому неприємно бути в компанії того, хто мав зі мною досить тісний контакт, який ми одностайно називаємо дружбою. Головне, не покашлювати, коли це кажеш, бо Джена починає смикати. Зараз він зібрався, вирівняв спину, очі залишилися холодними, у всіх діях рішучість.

Спостерігаємо, як Діен поклав руку на плече мого призначеного. Вони стоять так уже не менше десяти хвилин, але нічого не відбувається. Дженард робить спроби знову і знову, але щоразу все більше засмучується, коли нічого не виходить. Лається страшно, іноді винно піднімає на мене очі, я підбадьорюю його поглядом.