Читати книгу - "Закоханий з Едемії, Юрій Гурін"

Напередодні 8 березня Мирослав методично шукав їй подарунок, але, як на зло, ніякі ідеї в голову не приходили, тому лишався один перевірений варіант — прикраси, і він купив їй золоті сережки з камінчиками.

Додому він прийшов завчасно й готував, а точніше, розігрівав плов на вечерю. Якось мимоволі він звернув увагу на небо. Воно йому здалося якимось незвичним, не таким, як завжди. По темно-синьому небу пропливали білі, темні, та червоні хмаринки, мов ті айсберги, що в морі. Потім з’явилися геть чорні, на якусь мить навіть птахи перестали співати, навкруги була моторошна тиша. Це наскільки було незвично, що без перебільшень натякало на якісь досить суттєві зміни, які чекають попереду не лише його та його родину, а можливо, і всю країну, але в таке мозок вірити відмовлявся навідріз.

Через пів години Ліда прийшла додому із сяючою усмішкою на обличчі. «Невже здогадалася про подарунок?» — одразу запідозрив Мирослав. Вони повечеряли й після душу вона, дивлячись йому у вічі, із сяючим виглядом заявила:

— В мене є новина, — вона витримала паузу і продовжила. —Я вагітна…

Мирослав, як і будь-який чоловік, ніколи до такої новини не готовий, і перше запитання, яке одразу починає крутитися в голові кожного чоловіка: «Від кого?».

Він старанно відганяв це запитання з голови, а Ліда, помітивши це, одразу повідомила: «Нам майже 3 місяці».

«Фух, — видихнув той, — значить, після того, як вона повернулася».

Щоб не говорив чоловік у такій ситуації, все одно це буде не те і не так, тому він просто обняв її і довго тримав у своїх обіймах. У такі моменти жінка стає божеством, бо має спроможність дати нове життя та продовжити людський рід. Спочатку вони хотіли скасовувати подорож, але Ліда захотіла побачити море й вони для весільної подорожі обрали Іспанію.

Ліда дивилася на нього новими очима геть іншої людини. Мирослав знав, що зовсім скоро вона зміниться докорінно, і що тієї Ліди вже ніколи не буде. Народжуючи дитину, жінка і сама перероджується. Це, як та гусінь, яка спочатку стає лялечкою, а потім перетворюється на метелика, який уміє літати. Так і жінка, зустрівши свою половинку, перетворюється на лялечку, а, народивши від нього дитину, на метелика. Вона отримує здатність літати.

Усе ж таки класик помилявся, стверджуючи, що народжені повзати — літати не можуть. Можуть, ще й як можуть, але для цього їм потрібно пройти стадії змін, так званий метаморфоз. І Ліда в даний момент у цій стадії.

Ліда поглянула на нього й вимовила:

— Обіцяй, що ми заїдемо ще на один день у Касабланку. Там все почалося, і там ти багато чого зрозумів, я хочу провести ще один день у тому місті.

— Обіцяю, — погодився Мирослав.

Ліда задрімала, а потім і зовсім заснула. Лідине темне волосся локонами спадало з подушки, а на її обличчі застигла усмішка, здається, їй приснився гарний сон і вона усміхалася.

«Що на нас чекає в майбутньому? — подумав Мирослав. — Небо несло якісь страшні зміни для країни та й усіх нас, але при цьому щаслива та усміхнена Ліда — жінка усього його життя — готувалася подарувати щастя, очікуючи на дитину. Як усе змішалося — життя і смерть, радість і горе. Усе змішалось остаточно, але ота маленька душа, що лише формується, залишає надію та наснагу жити».

Мирослав часто ставив собі одне й те саме питання, на яке ніяк не міг знайти відповіді: «Що його тримає в цій країні? З його знаннями мов та дипломами він міг жити будь-де, але повернувся сюди, на землю дідів-прадідів». Але на цей раз він-таки знайшов відповідь і саме дивився на неї.

Доки Ліда солодко спала, споглядаючи якісь яскраві сни, він дістав із полиці блокнот і зробив новий запис:

«День 194.

7 березня 2013 року в 30 років «Щоденник холостяка» завершено».