BooksUkraine.com » Сучасна проза » Безмірна залежність 📚 - Українською

Читати книгу - "Безмірна залежність"

129
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Безмірна залежність" автора Лола Астра. Жанр книги: Сучасна проза / Любовні романи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 104
Перейти на сторінку:
друга Дениса з Тюмені, який в такій формі запрошував Іллю в гості.

«У тебе чудові друзі. Дивись, як сильно вони хочуть тебе бачити», — написала я йому.

Весь час після обіду Ілля був онлайн в месенджері. Звичайно, він спілкувався зі своїми друзями, адже всі ці дні він був зі мною, а тепер відпочивав. Я нормально до цього ставилася і чекала, коли Ілля сам захоче мені написати.

І я дочекалася. В цей день я не відключила інтернет на ніч, і коли почула довгоочікуваний дзвінок, одразу схопила телефон.

— Не спиш ще? — запитав Ілля по відео.

— Тільки лягла, — відповіла я, увімкнувши світло.

— А я сьогодні курси пропустив, потрібно завтра піти.

— Твої курси і в суботу проходять?

— Ні, але ж завтра п'ятниця.

Я розсміялася. Так, це був мій милий, незібраний і розсіяний Ілля. Як після такого можна було ображатися на нього, якщо він довго не відповідав?

— Любий, ти пропустив вже два дні навчання, сьогодні п'ятниця.

— Я в шоці, — сказав Ілля здивовано, а потім розсміявся.

Ми говорили близько години, після чого почали прощатися.

— Надішли мені своє фото перед сном, я скучив.

— Звичайно, любий, звичайно, — прошепотіла я.

Я вже не боялася робити фото та надсилати їх Іллі, адже ми тепер були парою, і я знову довіряла йому. Але цього разу не було нічого непристойного, все було красиво, як і все наше кохання.

І все одно я не любила, коли ми так ідеально прощалися, бо після цього я не знала, хто кому першим повинен писати або телефонувати, і чи не зникне Ілля знову.

Але все ж наступний день я провела досить спокійно, навіть встигла прибрати в квартирі і щось приготувати. Ілля так і не написав, і я розуміла, що в неділю мені доведеться або чекати, або написати йому першою, а потім мучитися в очікуванні відповіді.

Питання полягало в тому, чому я до сих пір хвилююся з цього приводу. Щось не так, якщо я переживаю через такі дрібниці. Звідки таке відчуття? Що не так?

Ситуацію відпустити не вийшло, і в неділю я вирішила зробити Іллі сюрприз: я теж записала йому реп. Короткий, всього чотири рядки і вісім секунд в цілому, але мені дуже хотілося його потішити.

І ось вранці я надіслала Іллі цей запис і фото, на якому тримала в руках чашку чаю, а поруч лежав шоколад з Німеччини.

«Мій новий манікюр, твій чай і німецький шоколад. Все, як ти любиш», — написала я.

Я не очікувала на швидку відповідь, тому поснідала і почала готуватися до приходу мами — вона хотіла мене відвідати.

Але приблизно через півгодини від Іллі посипалися повідомлення: спочатку аудіо, де він захоплювався моїми віршами і прекрасними пальчиками, а потім і відео, де він казав:

«Ти вже прокинулася, мила? Де ти? Чим займаєшся?»

Я збиралась надіслати йому у відповідь декілька своїх фото, але в двері подзвонила мати. Я зустріла її, обняла, поцілувала, а сама в цей час думала, що ж написати Іллі. Я могла сказати йому, що у мене в гостях мама, але тоді наше спілкування перервалося б, а так у мене був шанс, що Ілля зателефонує мені ввечері.

— Зараз, мамо, почекай секунду, я відповім Іллі, — сказала я, посміхаючись.

Я написала йому нейтральне повідомлення про свої домашні справи і запитала, як він.

— Ти написала йому, що я прийшла, чи будеш тепер весь час дивитися в телефон, чекаючи на відповідь? — запитала мама, і я винувато посміхнулася.

— Друге, — відповіла я й обійняла її, — не захотіла його відпускати.

Мама пробула у мене до самого вечора, і за цей час Ілля відповів мені тільки один раз, а я постійно чекала його повідомлень. Коли мама вже збиралася додому, мій телефон завібрував.

«Ти десь викладала наші фото? Якщо так, то де і які?» — запитав Ілля.

Я швидко відповіла:

«З тобою я фото не викладала. Щось трапилося?»

Я почала нервувати. На щастя, Ілля відповів швидко, але його повідомлення мене не потішило:

«Відповідай на запитання: де і які фото?»

Мені стало прикро.

«Злякався, що твої фото побачать інші твої дівчата? Не хвилюйся, я їх ніде не публікувала, як і обіцяла. Тільки аватарки свої в мессенджерах змінила, ти їх і сам бачиш».

«Звичайно, я боюся. Справжній чоловік завжди готовий до зради», — відповів Ілля хвилин через десять, але і це повідомлення мене не заспокоїло.

Я вже провела маму додому, і тепер писала Іллі гнівне повідомлення. Протягом тижня після нашого розставання я поводилась тихо, спокійно, контролювала себе, не тиснула на нього, дарувала свободу, а він… боявся, що хтось про нас дізнається. Це було неприємно, адже я гадала, що для нього це так само серйозно, як і для мене. Саме це я йому і написала, додавши в кінці: «Сьогодні ти спустив мене з небес на землю».

«Маковцева, ти в своєму репертуарі», — написав мені Ілля.

«Чому ти поставив мені це запитання?»

«Тому що захотів. Ще запитання є?»

«Що мені робити?»

«Мила, тобі нічого робити не потрібно, просто розслабся».

«Не можу. Мені тебе не вистачає, сумую за тобою».

Я намагалася заспокоїтися, але не могла. Зсередини з'їдала туга. Ілля не кохав мене, якщо соромився. Але як же так? Як же тоді всі ці красиві

1 ... 91 92 93 ... 104
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безмірна залежність», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безмірна залежність"