Читати книгу - "Коріння Бразилії"

Георг Генрих Лангсдорф (1774—1852) — російський дослідник, натураліст і етнограф, академік Петербурзької Академії наук. У 1812 році був призначений російським консулом у Ріо-де-Жанейро. У 1821—1828 роках очолював російську експедицію у внутрішні райони Бразилії, вивчав природу та життя корінного населення, ботаніку та зоологію.

Hércules Florence, «Expedição Langsdorff», Revista do Instituto Histórico e Georráfico Brasileiro, XXXVIII, 2.a parte (Rio de Janeiro, 1878), p. 284.

Рікарду Гумбелтон Даунт (1894—1977) — відомий бразильський юрист, експерт-криміналіст, адвокат, історик і письменник.

Ricardo Gumbleton Daunt, «Reminiscências do Distrito de Campinas », Almanaque Literário de S.Paulo para 1879 (São Paulo, 1878), p. 189.

Франсішку ді Ассіш Вієйра Буено (1816—1908) — бразильський історик і письменник.

Francisco de Assis Viera Bueno, Autobiografia (Campinas, 1899), p. 16; José Jacinto Ribeiro, Cronologia Paulista, II, 2a parte (São Paulo, 1904), p. 755 e seg.

Тордесільяська угода — міжнародний договір між Іспанією та Португалією (1494) підписаний у м. Тордесільяс (Вальядолід), який розділяв усі «нововідкриті» землі між двома країнами меридіаном, що проходить за 370 ліг на захід від Островів Зеленого Мису, розташованих біля західного узбережжя Африки. Лінія розділу була перенесена на 270 ліг на захід порівняно зі встановленою роком раніше буллою папи Олександра VI і проведена посередині між португальськими на той час Островами Зеленого Мису й островами Вест-Індії, відкритими Христофором Колумбом під час першої подорожі, на які претендувала Іспанія.

Ричард Генрі Тоуні (1880—1962) — британський економічний історик, християнський соціаліст, лейборист, прибічник фабіанства.

R. H. Tawney, Religion and the Rise of Capitalism (London, 1936), p. 72.

Франсішку Жозе ді Ласерда-і-Алмейда (1753—1798) — один з найвидатніших дослідників і мандрівників XVIII ст., доктор математики Університету Коїмбри, член Королівської Академії Лісабона, офіцер Королівського флоту, капітан фрегата, губернатор провінції Замбезія у Мозамбіку, організатор і учасник однієї з перших наукових експедицій уздовж Африканського континенту.

Карл Ґеорґ Єдуард Фридерічі (1866—1947) — прусський офіцер, військовий аташе Німеччини у Вашингтоні. Після закінчення військової служби вивчав географію та історію, здобув ступінь доктора філософії, відомий своїми дослідженнями з етнології та колоніальної історії.

Georg Friederici, Der Charakter der Entdeckung und Eroberung Amerikas durch die Europäer, II (Stuttgart, 1936), p. 220.

Жуліу ді Мешкіта Філью (1892—1989) — бразильський журналіст, власник часопису «O Estado de S. Paulo», політичний діяч, один із засновників Демократичної партії.

Енріке Мореплавець (1394—1460) — португальський інфант, син короля Жуана I, організатор багатьох морських експедицій вздовж африканського узбережжя, учасник захоплення Сеути. У португальському м. Сагріш заснував навігаційну школу, де викладали найкращі математики та картографи.

Júlio de Mesquita Filho, Ensaios Sul-Americanos (São Paulo, 1946), p. 139 e seg.

Андре Зігфрид (1875—1959) — французький географ та історик, піонер електоральної соціології, журналіст, письменник-публіцист, відомий своїми коментарями до американської, канадської та британської політики.