Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належатиукраїнцям-робітникам, а земля (рілля) — українцям-хліборобам.

1. Головні завдання Української народної партії — просвітити, освідоми-ти українців-робітників і хліборобів з боку розуміння їх національних і класових інтересів.

2. Зорганізувати освічений і свідомий своїх інтересів український пролетаріат у Всеукраїнський союз українців-робітників.

3. Зорганізувати так само українців-хліборобів у Всеукраїнський союз хліборобів-українців.

Необорна спільна сила з ’єднаних українців — робітників і селян — учинить захват політичної власті на Україні, знищить визиск, насилля, нерівність і утворить непідлеглу Україну — Республіку вільних працюючих людей.

Аби осягнути свої завдання, Українська народна партія лічить необхідним і доконечним: українці-робітники мають свої організації економічного і політичного характеру, мають свої каси і свій програм діяльності. Так само і хлібороби.

Українським робітникам, членам великого 30-мільйонного народу, цілком не до речі виступати без своєї власної фізіономії, в російських робітницьких

організаціях і служити покірною масою для виконання приказів московських чи петербурзьких робітницьких організацій. Так само не до речі складати партію, яка б була хвостом, причепою російських[311] робітницьких партій.

Українські робітники складають свою незалежну робітницьку партію, яка в своїй діяльності не підлягає ніяким обмеженням і контролю, бо знають, що тільки свої власні організації, своя власна робітницька партія, можуть оборонити інтереси українського пролетаріату; що тільки свої власні організації дадуть українському пролетаріату політичну і економічну силу, яка забезпечить його від утисків і визиску.

Робітники усіх культурних народів мають свої власні організації, свої окремі партії: чехи свої, німці свої, французи свої, поляки свої, росіяни (москалі) свої. І тепер українці-робітники мають свої організації.

Усі організації мішаного типу: німецько-чеські в Богемії, чехо-словацькі і українсько-польські в Галичині, польсько-німецькі в Познані, румунсько-українські в Буковині, польсько-литовсько-жидівські[312] в західній Росії розпалися, і нарешті українсько-московські робітницькі організації почасти уже розпались, почасти находяться в стані розпаду як перехідна стадія робітницького руху, що стає більш свідомим і культурним.

Робітники різних народів, маючи деякі завдання і інтереси спільні, мають і свої окремі місцеві інтереси, окремі місцеві завдання: робітники різних народів живуть майже завше на різних територіях, живуть в різних політичних і економічних обставинах і дуже часто ідуть до загального робітницького ідеалу, до соціалізму, різними шляхами, по дорозі дуже часто стикаючись інтересами.

Через те народний досвід, мудрість і обачність змушує робітників кожного народу закладати свої власні організації, свої власні партії. Там же, де

інтереси спільні однакові, робітницькі партії двох народів дуже легко можуть чинити разом, спільно.

Свідомому робітнику-українцю зовсім не секрет той факт, що робітники і селяни — поляки хочуть захватити політичну власть на своїй землі, москалі на своїй, литовці на своїй. Свідомий українець-робітник знає, що ніхто не прийде, аби захватити політичну власть на Україні, — віддати потім її до рук українського пролетаріату. Свідомий українець-робітник знає, що визволення українського пролетаріату єсть справа самого українського пролетаріату і нікого більше.

Український пролетаріат мусить захватити політичну власть на Україні, аби забезпечити собі щасну будуччину.

Уже той факт, що в Росії росіяни і українці мають не однакові права, змушує українців-робітників закладати свої власні організації борьби: заборона української преси цілком до останніх часів. І тепер для української преси існують окремі суворі закони, яких нема для преси московської.

Заборона української школи.

Заборона української мови в судових і адміністративних інституціях. Закони держави утворені і фінансова політика ведеться в інтересах руських (московських) губерній[313].

І так, становище українського народу, народу завойованого, зневоленого, вимагає заснування українських робітницьких і селянських організацій.

Організуйсь — або голодуй

Організуйся, коли не хочеш зостатись віковічним рабом. Такий девіз сучасного робітницького руху. Девіз робітників кожного народу.

Коли робітники якого народу не встигнуть зорганізуватись, бо досить не культурні, аби бачити вигоди своєї власної організації, там бачимо нижчу зарібну плату, довший робочий день, повну власть капіталіста, забитого і темного робітника.

Усі мислителі, філософи од сивої старовини до найновіших часів[314] визнають: тільки на міцнім фізичнім фундаменті можна утворити пишний будинок високої духовної і моральної культури — культури взагалі.

Життя убогих нижчих класів недоступне впливу високої культури: хвилі культури пливуть понад ними, їх не зачіпаючи.

Маючи це на оці, Українська народна партія має обстоювати для українського пролетаріату міського і сільського:

1. Восьмигодинний робочий день.

2. Скорочення сього часу там, де іде виріб шкідливих для здоров’я препаратів, як фосфор, сірка, при доменних печах і т. д.

3. Скорочений день для підлітків (16-18 років), що мають організм не досить ще окріплий і розвитий.

4. Заборона праці підлітків в тих проізводствах (вироблюваннях), де виробляються шкідливі продукти або самий спосіб виробу шкідливий для здоров’я.

Для оздоровлення сім’ї робітника в суботу робочий день 4 години. Недільний відпочинок. Заборона праці в великі свята релігійні та національні.

5. Заборона уживати праці дітей на фабриках, заводах, робітнях і взагалі до наймової праці, бо дітям треба вчитись, аби потім стати в ряди пролетаріату освіченими людьми.

6. Заборонити працю жінок-робітничок в часи вагітності і після породу на час, який визнає потрібним медицинська наука, без утрати зарібної плати за весь час хвороби жінки.

Дітські притулки при фабриках і заводах, робітнях, де б робітничка могла безпечно зоставити своїх дітей, коли б того не можна дома.

Гігієна праці і мешкань

7. Фабрики, заводи, робітні, копальні і т. д. мусять бути добре вентиліру-вані, збудовані по вимогах сучасної науки гігієни: досить світла, чисте повітря, нормальна температура. Того самого треба і для робітницьких помешкань, що капіталіст дає своїм робітникам. В цім найбільш страждає сільський робітник і робітничка.

По економіях на Україні для сільських робітників і робітничок поміщики будують щось більш подібне до барлоги, як до людського мешкання.

Забезпечення від ушкодження машинами (огородження машин штахетами тощо). Ушкодженому на праці робітнику капіталіст, взагалі предприє-мець мусить давати до кінця життя відповідну пенсію. Де стосується і до наймита-селянина.

8. Обмеження нічної праці для дорослих, заборона нічної праці для підлітків і жінок.

9. Безплатна медицинська запомога (лазарети, фельдшера, лікарі) хворим робітникам (на кошт капіталістів).

10. Розцінки виробів через виборних од робітників і капіталіста.

11. Заборона оплачувать товарами працю робітника[315]. Щотижнева розплата з робітниками.

12. Знесення надуставної (зверхурочної) роботи, бо вона тільки зповерху ніби корисна робітнику, ніби дає йому змогу заробити більше,