Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

Віктор Іванович йшов на роботу в гарному настрої. Ще б пак, йому, як керівнику господарського відділу стало відомо, що їхній завод модернізували новітніми андроїдами.

"Нарешті, — подумки радів він, — Нарешті програма андроїдизації розвантажить і наш відділ".

— Доброго ранку, Олена Дмитрівна, — звернувся він до молодшого техніка, — А ви чули, що і до нашого відділу дісталася модернізація?
— Так, і не лише чула, а й бачила. Сьогодні вночі запустили лінію. Прощавай бюрократія, от тепер ми заживемо.

— А то ж, заживемо, не те що раніше. Тепер жодного бюрократа! Пряма лінія комунікації! — розмахував руками Віктор Іванович, — Тепер андроїди не лише виконуватимуть примітивні людські функції, тягнучи нашу промисловість до світлого майбутнього. А й...
Чоловік почав крутити вказівним пальцем догори. 
— Що — ай? — перепитала Олена Дмитрівна.

— А й, цей во. Думать, планувать, вирішувать. Це ж воно — майбутнє! — урочисто декламував чоловік, продовжуючи розводити руками
— Віктор Іванович, — звернулася Олена Дмитрівна, — Я кабінети вже усі помила, вам залишається лише підмести територію заводу, мітла в підсобці.