Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

За підтримки координації відчуттів, я вдивлявся і вслухався в болотну гладінь, поки не вловив рух на самій межі видимості. Слідом до мене дісталися підняті хвилі, не надто сильні, але списати їх на природні причини ніяк не можна. Серце пропустило удар, але маскування вже було активоване. Використовувати вистежування не ризикнув, адже немало істот може виявити скануючу хвилю.

«Я квітка лотоса… квітка…», – заспокоював я себе, як міг.

У якомусь неусвідомленому нападі осяяння, я став вирівнювати дихання, як і сотні разів до цього, поки не поринув у медитативний стан. Судячи із часу, що знадобився на цю спробу, встановив новий рекорд. Значення маскування завмерло, не даючи навколишнім негараздам похитнути його.

В обличчя ринула болотна жижа і, варто було їй відступити, переді мною розгорнувся вид на масивного під п’ять метрів гуманоїда. Його плямиста синьо-зелена шкіра була вимазана брудом, а світліше пузо вкривали п’ять відбитків чиїхось іклів. Непропорційно довгі руки тягнулися за його тушею за лічені метри від мене, змушуючи глибше зануритися в болото. Як виявилося, це не від бажання сховатися від очей унікального монстра, а просто тіло паралізувало, паралізувало добре знайомою жаб’ячою отрутою.

[Внаслідок потрапляння в організм достатньої дози токсичних речовин, ви потрапили під ефект «Параліч (Отрута)»!]

[Доступне другорядне завдання «Лігво монстра: Тодлтролль - ???»!]

Перед тим, як із головою зануриться у воду, я встиг розгледіти здорову, навіть з урахуванням загальних габаритів, голову жаби з двома золотистими очима-блюдцями.

Дивився монстр куди завгодно, тільки не на мене, пощастило ще, що йшов він не до союзників. Що сильніше тодлтроль віддалявся, то краще я починав відчувати тіло, що дивно, з огляду на вплив розлитої прямо в болоті та повітрі отрути. Із цим доведеться розбиратися пізніше, а зараз потрібно повертатися до групи. Я відмовляюся навіть наближатися до тварюки, яка може однією своєю присутністю повністю тебе паралізувати. І це я своєму «скафандрі», інших взагалі знерухомить намертво.

Щойно стало зрозуміло, що бійки не буде, спис ніби сказився, ставши тремтіти й посилати слабкі електричні розряди.

[Голод зростає!]

[Примусово прийнято індивідуальне завдання «Смерть на моєму вістрі» й об’єднано з другорядним завданням «Лігво монстра: Тодлтролль - ???»!]

[Завдання «Лігво монстра: Тодлтролль - ???»!]

Ранг: Унікальне.

Складність: Смертельна.

Опис: Ви зустріли справжню унікальну істоту й невідомо, які секрети вона приховує, але одне відомо – його сила не піддається сумніву. У ваших руках розкрити її таємниці.

Головна ціль: Вирішити долю унікального монстра.

Додаткові цілі:

1. Простежити до його лігва;

2. Дізнатися його особливості (чим більше інформації, тим вище нагорода);

3. Якщо це можливо, налагодити контакт.

Нагорода: Варіативна.

Індивідуальна ціль: Убити диким шепотом до завершення сценарію.

Штраф: Спис засне на 1 рік, втративши всі властивості, включно з прив’язкою, і гарантовано випаде після вашої смерті.

«Ось і погрози пішли… Чому б не мотивувати мене хорошою нагородою? Що ж, я від самого початку знав, що рано чи пізно спис вистрибне з табакерки, щоправда, думав, що буде це ближче до отримання останньої унікальної властивості, і вже точно не менше ніж через кілька місяців після отримання».

Відверто кажучи, мене не лякає перспектива втратити подібну зброю, адже в моєму житті вона з’явилася дуже рано. Які унікальні монстри, якщо я ще епічних в очі не бачив і лише нещодавно зустрівся з винятковим?! Якщо не складеться, покладу в банківську комірку й чекатиму, поки вона прокинеться. Хоча, щось мені підказує, очікує на мене здоровенний пташка-обломінго і прив’язаний предмет так просто від мене не відв’яжеться, примусово прописавшись на зимівлю в чарунці швидкого доступу. Не хотілося б.

Висловивши свою думку через системне меню Дикий шепіт, заспокоївся і дозволив прибрати себе в чарунку. Тепер треба думати над тим, що казати іншим. Оскільки всі члени групи брали участь у єдиному сценарії, кожен побачив повідомлення про нове другорядне завдання, що дало змогу уникнути додаткових пояснень, після того як я описав момент зустрічі з тварюкою.

– Значить, хороших новин від початку не було? – Фрея зробила всі належні висновки з одного тільки виразу мого обличчя.

– Зарано нам зв’язуватися з такими чудовиськами, – сказав я, після чого почав описувати зовнішність унікального монстра.

– Мутант якийсь, – коротко кинув Дарвін. – Гаразд велика жаба, бачили таких не раз, гаразд троль, – це взагалі класика фентезі, але два в одному? Про таке мені чути не доводилося.

Перший час, після мого повернення і всіх пояснень, Злата мовчала, але не змогла проігнорувати слона в кімнаті.

– Що то за спис такий, що відстежує унікальних монстрів на величезних відстанях? – запитала дівчина й одразу пояснила. – Звісно, ти маєш право на таємниці, але ми зараз у досить складній ситуації і без нерядового рейд-боса, тому ми маємо знати, що ти докладаєш максимум зусиль, щоб ми досягли успіху. Якщо ти можеш це гарантувати, тоді я згодна не розпитувати надто палко…

– Що ж, де взяв казати не буду, але, якщо стисло… – після цих слів, я скинув усім чотирьом опис Дикого шепоту.

– Цікавий дрючок… – сказала Злата.

– Він як моя сучка чихуахуа постійно гавкає на сусідського добермана, здається, що жере не менше, гадить мені в тапки, але викинути шкода, – вставив слово Дарвін. – І коли розродиться п’ятьма цуценятами, ти їй усе пробачаєш.