Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

Сплив цього строку сам по собі не дає підстав для переходу до наступного етапу процедури припинення юридичної особи — складання передавального акта чи розподільчого балансу. До цього етапу, як це випливає із ч. 2 ст. 107 ЦК, комісія переходить після закінчення зазначеного строку та задоволення чи відхилення вимог. Але якщо справи щодо окремих вимог передані на розгляд суду, то це не повинне бути перешкодою для переходу до наступного етапу припинення юридичної особи, оскільки передбачається правонаступництво і стосовно зобов'язань, що оспорюються.

3. Передавальний акт (при злитті або приєднанні) чи розподільчий баланс (при поділі) мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань, які не припиняються. Частина 2 ст. 107 ЦК встановлює правонаступництво при злитті, приєднанні, поділі або перетворенні лише стосовно зобов'язань. За аналогією це правило слід застосовувати до всіх інших правовідносин. Застосування закону за аналогією в цьому випадку не є безумовним. Але ж воно має підставу, оскільки ч. 1 ст. 104 ЦК передбачає при припиненні юридичної особи з правонаступництвом передання всього майна, прав та обов'язків (і не тільки цивільних) іншим юридичним особам.

У передавальному акті або розподільчому балансі (чи в додатках до них) мають відображатися і права та обов'язки, встановлені іншими галузями законодавства. Зокрема, частина третя ст. 36 КЗпП [28] передбачає правонаступництво в трудових правовідносинах. В інших правовідносинах (адміністративних, щодо користування лісами, водами, надрами, землею тощо) питання правонаступництва вирішуються лише в окремих випадках, або не вирішуються зовсім. Інколи можна зробити висновок про те, що правонаступництво при злитті, приєднанні та поділі не допускається (це стосується правовідносин щодо одержання ліцензій). Із Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [157] випливає, що право, ґрунтоване на ліцензії, в порядку правонаступництва не передається. Тому з метою уникнення санкцій, що застосовуються за здійснення діяльності без отримання належної ліцензії, треба спочатку зареєструвати нову юридичну особу —правонаступника, а потім зареєструвати припинення юридичної особи-правопопередника. Зокрема п. 2.10 Положення про особливості забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування [363] приписує страховикам-правонаступникам отримати ліцензії до припинення діяльності страховиків-правопопередників.

4. Встановлене обов'язкове передання передавального акта або розподільчого балансу в орган державної реєстрації юридичних осіб за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється. При цьому передавальний акт або розподільчий баланс повинні бути нотаріально посвідчені (ч. 3 ст. 107 ЦК). Нотаріус повинен звернути увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» [192] нотаріальному посвідченню підлягають тільки підписи на передавальному акті або розподільчому балансі. Це — інша нотаріальна дія, ніж посвідчення копій таких документів. Цей Закон містить зазначення на те, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності названим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону (п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»). Тому застосуванню підлягає п. 4 ст. 37 названого Закону.

5. У ч. 5 ст. 107 ЦК досить вдало вирішується питання про відповідальність правонаступників, якщо їх є декілька, але точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків неможливо через недоліки, що містяться в розподільчому балансі. У цьому разі всі правонаступники відповідають за виконання обов'язків солідарно.

Стаття 108. Перетворення юридичної особи

1. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

2. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

1. Перетворення юридичної особи визначається як зміна її організаційно-правової форми. Про поняття організаційно-правових форм юридичних осіб див. ст. 83 ЦК. Перетворення є одним із способів припинення юридичної особи з переданням всього майна, прав та обов'язків новій юридичній особі, що створюється в такий спосіб. На відносини, що виникають у зв'язку з припиненням юридичної особи, поширюється чинність ст. 107 ЦК.

2. Цивільне законодавство не встановлює загальних правил про межі, в яких можливе перетворення юридичних осіб. У зв'язку з цим слід зробити висновок про те, що право учасників (членів) юридичних осіб, уповноважених органів юридичної особи на перетворення останньої, випливає із загального дозволу, сформульованого в ч. 1 ст. 12 ЦК («особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд»). Межі здійснення цього права, як і інших цивільних прав, визначаються ст. 13 ЦК. Якщо перетворення не порушує законодавства, цивільних або будь-яких прав інших суб'єктів, воно є можливим (законним). Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства» [228] зміна типу товариства з приватного на публічне не є його перетворенням.

3. У Цивільному кодексі формулюються окремі наступні правила про можливість перетворення юридичної особи однієї організаційно-правової форми в юридичну особу іншої організаційно-правової форми:

1) на особу, яка залишилась єдиним учасником повного товариства, покладається обов'язок перетворити таке товариство в інше господарське товариство (ч. 1 ст. 132 ЦК);

2) у разі вибуття із командитного товариства усіх вкладників повним учасникам такого товариства надається право перетворити його у повне товариство (ч. 1 ст. 139 ЦК);

3) товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство або виробничий кооператив (ч. 2 ст. 150 ЦК).

4. Господарський кодекс передбачає можливість перетворення юридичних осіб в наступних випадках:

1) державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у корпоратизоване підприємство — державне акціонерне товариство (ч. 7 ст. 74 ГК);

2) виробничий кооператив може бути реорганізований у підприємство іншої форми господарювання (ч. 1 ст. 109 ГК).

5. Зазначені конкретні дозволи на перетворення юридичних осіб не можуть тлумачитись так, що в решті випадків діє заборона на перетворення юридичних осіб. У решті випадків слід вважати, що є загальний дозвіл на перетворення юридичних осіб. У зв'язку з цим наведемо