Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

Ніка Церерадис лютувала. Їй все було не так. Їй не хотілося тут перебувати. Їй не подобалися ті події, що передували поточному стану речей. І тим більше вона не хотіла підставляти під удар своїх підлеглих, які перебували зараз з нею на цьому Деметрою проклятому танкері!

Голова клану Землі в серцях змахнула рукою, надіславши скануюче заклинання у воду. Чари мали показати все живе в радіусі півкілометра. Але вона все одно не особливо сподівалася на удачу, не сумніваючись у майстерності ворога, який поки що не з’явився. Тому, коли прийшов відгук про очікувану відсутність небезпеки поряд, магеса знову занурилася в думки. А як же її син?.. Як трапиться що, то йому ж доведеться поєднувати керування кланом і магічний розвиток? Чи зможе?.. Панайотису залишалося всього трішечки до рангу Архонта! Після цього – міць клану Землі зросла б ще більше! Чорт би забрав того моралізатора, який вигадав, що борги треба віддавати! Так, їх треба віддавати…

Коли гігантський водний протуберанець заслонив собою сонце праворуч борту танкера, нащадок Деметри не розгубилася ні на секунду. Зрештою вони заради цього тут і маячили. Щоб знищити хоча б одного з Архонтів Псарас! Ну і ще заради дечого. Тому, падіння гігантського водного щупальця впоперек судна не розкололо його навпіл, як, магеса була впевнена, це замислювалося, а лише трохи пом'яло корпус. Після цього частина водної маси, що «звисала» з поверхні корабля, благополучно возз'єдналася з морем, а вода, що залишилася на палубі, неприродно швидко ввібралася в корпус корабля.

Нехай Ніка і не хотіла перебувати тут, але вона таки знала, куди пливе і з ким належить битися, тому забезпечила корабель цілою купою сюрпризів, здатних завдати клопоту ворогам навіть у їхній рідній стихії!

Відповіддю Церерадис стало розгортання Поклику Землі. І ця магія була справді унікальною. Тільки стаючи Архонтами, маги клану Церерадис починають відчувати, що окрім стихії Землі, її каміння, металів, рослин та тварин, їм стає підвладна ще одна сила. Гравітація. Оскільки найважчим об'єктом Землі є, власне, сама Земля. І вищі її маги, які максимально повно розуміють стихію, її принципи, які можуть буквально відчути будь-яке її коливання в радіусі кількох миль, змогли приборкати земне тяжіння у своїх цілях. І саме тепер точка в просторі, що знаходиться в півметрі від днища танкера, стала в буквальному значенні дуже привабливою для всього і всіх, що знаходилося у воді в радіусі кілометра.

– Ну що ж, Костянтине, повеселимося?! – Прогарчала Ніка, нагнітаючи злість. А потім обернулася до підлеглих. – Ви знаєте, що робити!

Вісім Аскетів Церерадис, яких взяла з собою в це дуже небезпечне плавання Архонт Землі, не потребували інструкцій. Вони одразу, наче привиди, просочилися крізь палубу вниз, у трюми. Де на них чекали вівтарі для закачування енергії, артефакти та інші допоміжні елементи, що мали збільшити шанси Ніки на перемогу в цій непростій битві. І хоч би як гірко це визнавати для довгоживучих, дуже сильних магів, але будь їх тут навіть не вісім, а двадцять вісім, Аскети в прямому зіткненні з Архонтом у його рідній стихії – не помічники.

А ось фізика – інша справа. Поклик Землі – закляття, яке вкрай важко блокувати. Адже по суті воно впливає не на об'єкт, а на весь фізичний простір, жахливою гравітацією притягуючи його до цілі і руйнуючи величезним тиском. І чим ближча ціль до точки заклинання, тим сильніший тиск і тяжіння. Звісно, Ніка заздалегідь перейнялася специфічним захистом танкера та його пасажирів від власних чар. Тут також не обійшлося без магії тяжіння. Але ж те, що діялося за бортом…

Вода під жахливим тиском і тяжінням шипіла, закипала і перетворювалася на надзвуковий лід. Тому корабель миттю опинився на тимчасовій гігантській греблі. Нещасні водні жителі, які перебували в момент активації чарів десь на межі їхньої дії, ще мали шанс врятуватися. Решту живності безжально сплющувало разом із водою, стискаючи з неймовірною силою. Архонт Землі навіть вронила скупу сльозу, коли гігантський кальмар, хай і напевно шпигун Псарас, потрапив під дію чарів. Через секунду від величного, п'ятнадцятиметрового головоногого залишилася лише бридка маса, здатна уміститися у звичайний рюкзак.

Ще через пару секунд Ніка розвіяла закляття, бо так і не відчула ані захисних чарів Псарас, ані його смерті. Невинна морська фауна постраждала дарма. Цей хід не досяг своєї мети. Тепер черга за водником. І той не забарився.

Судно почало повільно відходити від свого курсу та сильно забирати вправо. Одночасно з цим магеса відчула, як у різні точки корабля щоразу почали бити найпотужніші водні закляття. А потім температура навколо різко опустилася до негативних значень – і з усіх боків палуби танкера, вбік голови клану Землі помчали гігантські вихори з гострих навіть на вигляд крижинок.

Але крижинки, що перетворювали абсолютно все на палубі в проморожені наскрізь руїни, нічого не змогли зробити величезному саркофагу з глянсового чорного обсидіана, який приховав у собі Церерадис за мить до удару.

– Скільки можна ховатися, Костянтине? Ми сьогодні будемо битися віч-на-віч чи ні?! – Прокричала Архонт Землі прямо зі свого укриття і зробила крок уперед. Обсидіан, слухняний Ніці настільки ж, наскільки Вода – її супротивнику, став раптом текучим і вдягнув свою володарку в чорний, глухий, блискучий кам'яний обладунок. І зовсім не було видно, щоб той завдавав незручності володарці.

– Твоя спроба організувати цьому кораблю вир не спрацює, поки я тут і поки дихаю! – Крикнула голова Церерадис, одночасно скануючи простір і знаючи, що її чують. – Весь допустимий вантаж, який здатне було підняти це судно, зайняли земля, каміння та ще дещо. Це майже сто тисяч тон Землі прямо посеред вашої Води. Я перейнялася нашим паритетом, щоб бій пройшов максимально весело!