Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Залишиться синець. Як боляче, - буквально стрибаю на одній нозі. – Як пече.

Стрибаю до вуличної лавки, сідаю, погладжуючи ногу.

- Я казав, що надеру тобі зад, - каже батько і влучає Роману в передпліччя.

- Боляче, - стогне друг.

- Аби ти знав. Ставай в коло, я буду вибивати з Мартою. Помилування не чекай.

Всі встають по своїм позиціям. Алекс залишається стояти біля будинку.

- Алекс, давай швидше, - квапить Макс.

- Я пропущу цю гру, - гукає хлопець.

Алекс заходить в будинок. Зручніше сідаю, спираючись на підлокітник. Гра починається. Тато з першого разу вибиває маму, далі черга Романа.

Раптово моя нога буквально замерзає, налякано зойкаю і повертаюся.

- Я вибрав найхолоднішу, - хлопець притуляє до мого стегна металеву пляшку з водою.

- А так краще, не так пече, - забираю пляшку і притуляє щільніше до ноги.

- Але синець може все одно залишитися.

- Нічого страшного. Я такі короткі спідниця не одягаю, - відповідаю хлопцю. – Вона що в морозилці була? Так холодно тримати.

Алекс бачить як я здригаюся і забирає в мене пляшку та знову прикладає до стегна.

- Я потримаю, клади руки в кармани світшота.

Слухаюся хлопця і починаю зігріватися трохи.

- Знову випадково його одягнула? – між ділом запитує хлопець.

- Ні. Він мені подобається. Дуже зручний і до того ж ти залишив його мені. Якщо він тобі потрібен, можу повернути, - пропоную я.

- Не треба.

- Досить. В мене скоро нога льодом покриється.

Алекс забирає пляшку і ставить на землю під лавкою. Сідаю ближче до нього, плечем і ногою притуляючись до нього.

- Вибач, але я змерзла, а ти такий теплий.

- Йди сюди, - хлопець посміхається та обіймає мене однією рукою. – Хоча зачекай, я зараз повернусь.

Алекс йде до будинку та повертається з великою ковдрою. Накидає її мені на плечі. Я зручніше вмощуюсь, підкладає під себе ноги.

- Дякую, - посміхаюся я.

- Будь ласка, - хлопець прибирає пасмо волосся з мого обличчя за вухо, якось сумно посміхаючись.

- Ти теж змерз.  Сідай ближче, я і тебе вкрию. Ніяких заперечень. Я знаю краще.

- Добре, - ширше посміхається хлопець.

Я огортаю його пледом і кладу голову на його плече.

- Дивись, який гарний захід сонця. Такі кольори, - вказую рукою, наче обмальовуючи кожну різнокольорову хмарку, кожний промінь. – Природа – найталановитіший художник. Навіть якщо сфотографую цю красу, фото не передасть всіх кольорів. Того я і почала малювати аби спробувати відтворити. Картини більш живі, ніж фото.

- Ти також талановитий художник, - тихо говорить хлопець.

- Ти не дивишся на небо, - дорікаю я.

- Дивлюсь.

- А от і ні. Я відчуваю як ти дивишся на мене, а не на цей прекрасний краєвид.

- Ластівко, ти, осяяна заходом сонця, найпрекрасніше, що є тут.

- Не бентеж мене, - ніяковію я і дивлюся в очі хлопця.

І це моя помилка. Відображення сонця осяює глибокі очі хлопця. Які гарні кольори. Розглядаю кожну часточку його райдужки. Рука сама по собі лягає на щоку хлопця, він прикриває очі і я оговтуюся.

- Вибач, - відвертаюся від хлопця.

До нас підходить Макс з Романом.

- Марта з мамою подають вечерю, - каже Роман.

- Алекс, дзвонила Джині, вони чекають нас завтра вечері в гуртожитку, - криво посміхається брат.

- В гуртожитку? – перепитує Роман. – Там, де мешкає Меган?

- Так. Джині і Меган живуть на одному поверсі.

- Меган мені розповідала, що за вечірки проходять по неділям, - підморгує брату хлопець.  – Візьмете мене з собою. Я би ще раз зустрівся з Меган.

Я закочую очі.

- Що? – запитує мене друг. – Може її сусідка не приїхала ще.

- Ти про Лідію? Так вона вже приїхала. Але Алекс може її відволікти. Вона давно не рівно дихає до нього. Правда, друже?

Я напружуюся та завмираю в очікуванні відповіді Алекса, але він мовчить.

- Сестричко, все добре? Ти якась наче бліда, - запитує брат.

- Я втомилася, - змучено посміхаюся. – Піду вже в душ. Не хочу вечеряти.

Я встаю і йду до будинку. В шафі знаходжу теплу піжаму. Вона на розмір більша. Але така м’яка плюшева. Швидко приймаю душ, одягаю піжаму. Знаходжу в ящику над раковиною купу одноразових зубних щіток.

Наче готель обікрали.

Чищу зуби, заплітаю волосся в косу. В кімнаті займаю одне з ліжок. Комусь доведеться спати га підлозі. В другій кімнаті ляжуть батьки з Мартою.