Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Найт стрімголов кинувся до Донати.

— Де він?

Та мовчала, продовжуючи важко дихати ротом.

Принц узяв кузину за плечі і легенько струснув:

— Де Руаль?

— У... у своїй кімнаті.

— Чому ви вирішили, що він мертвий?

— Він лежить на підлозі і... і... не рухається... зовсім.

Найт відпустив Донату і помчав у бік палацу, на ходу крикнувши:

— Запросіть Осяяного Рейнольда в кімнату Руаля. Терміново!

Хтось із чоловіків кинувся до медичного центру, хтось слідом за принцом. Інші стояли приголомшені, насилу розуміючи, що робити.

Олена теж впала в якийсь ступор. Вона не могла перетравити інформацію. Милий добрий Руаль мертвий?! Ні, це не може бути правдою! Це, мабуть, дурний жарт Донати. Однак вигляд Феї, яка була близька до непритомності, підказував, що про розіграш не може бути й мови. Серце стиснулося, потім завмерло, а потім застукотіло шалено і нерівно. Олена, ведена більше його командами, ніж командами мозку, помчала за Найтом.

Вона сильно відстала від чоловіків — підбори заважали бігти. Дісталася палацу на кілька хвилин пізніше і лише тут усвідомила, що навіть не знає, в якій кімнаті шукати Руаля. Олена пам'ятала тільки, що наречений згадував другий поверх.

Втім, коли піднялася сходами, вона відразу помітила людей, що юрмилися біля одних із дверей, і зрозуміла, що їй туди. Чоловіки розступилися, пропускаючи Олену всередину.

Ще в передпокої в ніс ударив сильний запах. Цей солодкий аромат вона не переплутала б ні з чим. Настоянка Вальміра. У серці зажевріла надія. Небіжчику не стали б натирати скроні ліками від непритомності.

Заскочивши в кімнату, вона побачила Руаля, що лежить на ліжку, і Осяяного Рейнольда, що схилився над ним. «Наречений» був дуже блідий, але живий. Господи, живий! Живий!

Найт, який теж стояв неподалік, підійшов до Олени і прошепотів:

— Не хвилюйся. Це звичайна непритомність. Коли потрапив у кімнату, то знайшов Руаля на підлозі. Пульс промацувався. Переклав Осяяного на ліжко, а тут і лікар прибув на виклик.

Руаль вже приходив до тями і тихенько застогнав. Олена підскочила до нього, схопила за руку і притиснула до своєї щоки.

— Любий, як ти мене налякав!

Слова вирвалися самі. Вони були щирими. За цей час Олена встигла прив'язатися до скромного турботливого хлопця.

Куточки рота Руаля смикнулися. Спроба посміхнутися і слабкий шепіт: — Кохана... — зворушили неймовірно. Олена відчула, що на очі навертаються сльози.

Осяяний Рейнольд закінчив надання першої допомоги і звернувся до Олени:

— Феє Елен, я заберу вашого нареченого в медичний центр під нагляд. Осяяний Руаль хоч і прийшов до тями, але поки дуже слабкий. Необхідно його обстежити.

— Так-так, звичайно, — закивала Олена.

За півгодини вона вже сиділа поруч із ліжком Руаля у затишній палаті медичного центру. Олена вирішила, що поки Елен відсутня, саме вона зобов'язана взяти на себе турботу про «нареченого». Мусить же хтось підтримати хлопця під час хвороби.

Виглядав Руаль не дуже. Було помітно, що рухи даються йому важко. Але при цьому непокоїв його лише стан нареченої.

— Кохана, як почуваєшся? Ти така бліда.

— Це ти себе не бачив, — усміхнулася Олена.

— Тільки не хвилюйся. Лікар сказав — звичайна непритомність. Все добре.

Але в тому, що все добре, з кожною хвилиною Олена сумнівалася дедалі більше. Осяяний Рейнольд двічі збирав анамнез, по сто разів перепитуючи одні й ті ж самі питання, і супився — відповіді явно йому не подобалися. Згодом медсестра тричі приходила взяти аналізи. А потім Осяяний Рейнольд і Найт закрилися в лабораторії і про щось довго радилися. Олена пам'ятала, що її непритомність не викликала такої поведінки лікарів, і занепокоєння почало наростати.

— Елен, кохана, будь ласка, не хвилюйся, — тихо прошепотів Руаль. — Мені боляче бачити, яка ти засмучена. Все буде добре. Пам'ятаєш, минулого разу, коли я занедужав, ти теж розпереживалася, але все обійшлося. Я одужав.

— Так, любий, звичайно. Все буде добре, — закивала Олена.

— Можна вас на хвилинку, — в палату зазирнув Рейнольд.

Олена вийшла в коридор, вже не сумніваючись, що лікар зібрався повідомити не дуже добрі новини. Його обличчя виражало скорботу.

— Феє Елен, мені так шкода, але ми підозрюємо в Осяяного Руаля серйозну хворобу.

— Яку?

— Це поки що лише припущення, але... — Рейнольд вагався, наче підбирав слова.

— Яку?

 — Можливо, це вірус Деміуса.

Знайоме словосполучення. Десь Олена вже його чула. Так, точно. Принцеса Маріелла писала про цю хворобу у своєму творі. Єдина невиліковна вірусна інфекція Запасного Світу. Дуже заразна та дуже небезпечна. Вона стала причиною смерті Королеви.

Олена відчула, як холонуть руки, а горло перехоплює спазм. Ось що означають ці два безглузді слова. Вони означають, що милий гарний хлопець скоро помре. Помре і навіть не попрощається зі своєю справжньою нареченою.