Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ми змушені тимчасово, поки не отримаємо точних даних, помістити Осяяного Руаля на карантин, — продовжив лікар. — Мені дуже шкода.
— Добре, — похмуро кивнула Олена і розвернулася, щоб знову зайти до палати.
Лікар перегородив прохід і сумно похитав головою.
— Не можна. Хвороба будь-якої миті може перейти у відкриту форму. Тоді небезпека заразитися буде дуже високою.
— Але мені треба сказати нареченому хоча б кілька слів, перш ніж його заберуть на карантин, — уперто заперечила Олена.
— Добре, — пом'якшав лікар, — тільки надягніть ось це.
Він простягнув Лені медичну маску.
— Але якщо я буду в пов'язці, Осяяний Руаль про все здогадається.
— А ви думаєте, що він і так не здогадався?
Олена не стала більше сперечатися з Рейнольдом. Надягла маску і зайшла до палати.
Ні, Руаль не здивувався. Лікар мав рацію — він уже все зрозумів. Великі карі закохані очі дивилися на Олену з тривогою.
— Я міг тебе заразити?
— Ні, любий, лікар сказав це було неможливо.
Олена підійшла, сіла на краєчок ліжка. Потім стягнула маску, нахилилася і ніжно поцілувала Руаля в губи.
— Ти обов'язково одужаєш, коханий. Я чекатиму.
Виходячи з палати, вона обернулася. Очі Руаля були заплющені, а на обличчі була ледь помітна усмішка. Господи, як мало потрібно для щастя цьому славному доброму вірному хлопцеві.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забути, щоб згадати, Ольга Обська», після закриття браузера.
