Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

вітряку! не накликав би громів!.. і бомб на все видноколо! нічого б не було!.. з Коленкурської впадини! ні ескадрилей… десяти… ста ескадрилей… жах, що діється… скільки шалу!.. і все через Жуляку! справді! принаджує їх! зіштовхує між собою!.. я ж вам казав… казав… от і все!.. я знову торочу?.. так і буде!.. аби вітряк у танці закрутили! якби схотіли… тобто літачки! звихрили лопатями! а насправді тільки хилять… змушують до реверансів… і Жуляку, мов дзиґу, крутять, ганяють колом! забава! громового акробата! але з вітряка не звівають! хоча могли б завиграшки! але розвертаються за його знаком! пальця! коряться!.. десять… двадцять «фортець»!.. почули б ви, як хитає! жаскі вихори! вервечкою!.. молотять і ревуть!.. вас би знудило, я певен… Я й сам пішов би поблював, бо так хитає… і земля реве, і небо, і стіни, й шибки, і підлога, душу крає… це не висока психологія, а тільки мить: страшенна дурість, поза всіма межами!.. смак речей… усе гамузом!.. уже нічого не пам'ятаєте… хай йому біс! бувайте!

Не мав би я Лілі, от… і Бебера… і, мабуть, Пірама… давно пішов би сам!.. на захід! на південь! на північ!.. зоставайтеся здорові! але найжахливіше то сумління… навіть не наважуюся поблювати… тоді б полегшало! «Відвага, дисципліна, без розмов!»… обов'язок солдата у світі, де кривди, зради і неправди через край?.. підступників, циніків, задострахопудів, провокаторів повна лавка!.. і все вам, на вашу голову! старомодну, дурну, наївну! тільки Жуляка на вітряку раює! обрубок! кнур!

— Гидотник! Жан д'Арк! прокопчений! стрибай!

Та йому до лампочки всі мої заклики, тому махляру громів! тримається! зиґзаґи витинає! орієнтує! ага, пити хоче! знаки подає!

— Крутій! палій! підступник!

Кричи не кричи! йому плювати, блазню!.. кидається до поручня!.. акробат!.. на всіх коліщатках! на волосину від провалля! цього разу мало не летить донизу… але ні!.. якщо полетить-згорить, літаки не знатимуть, куди і як!.. може, цілі переплутають? вогнища? вітряк?.. може Сакре-Кер поцілять?

Якщо гадаєте, що я признаюсь, Кого насміливсь покохати!..

Ти ба, знову!.. слова згадала! чарівниця!

…кого насміливсь покохати!..

Я теж любив наспівувати… свого часу… співав якраз цю пісню верхи, у 12-у полку! якщо гадаєте… і не тільки цю! а ще й модерніші!..

Знаю, яка ви красива-а-а…

Може, колись по дворах співатиму?.. трохи в Нантеррі… трохи пісні… трохи раку… не в усіх же майбутнє в рожевому світлі!.. готуймося до старості… раз бомби не втрапили нас покришити!..

Уже не першу годину вам пояснюю!.. я попереджав!.. річ у тім, що у Господа свої заміри!.. і може так статися, що співатиму по дворах…

— Тоді інші мотиви будуть у моді, недоріко!

Я вас дратую! я не вмираю!

Гай-гай, аби лишень знайти кота, ми пішли б собі, усе було б скінчено, ми б ризикнули! але лихий котище! Лілі не хоче! геть не хоче!.. без Бебера! її швидше завалить тут, під брамою… під сусідами… під буфетом… ніж піти й покинути котища… бачили б ви ту штовханину!.. рух по коридору!.. не тільки Жюль на вітряку мусить хапатися за поручень!.. нам, мабуть, ще гірше, бо в нас хитає стіни!.. ет, якби Оттавіо був поряд!.. чи хоч десь поблизу… може, він шукає нас у метро?..

— Пані Туазель! пані Туазель!

Хапаю її за шиньйон!.. ох, не відпущу, доки не скаже! кричу їй у вухо:

— Він що, в метро, Оттавіо? на якій станції? знаєте? «Кардіне»?.. «Барбес»?..

Її поки за горло не візьмеш.

— Чи він у борделі, кажи! Мерзотнице!

— Та що ви, ні, докторе!.. він на чергуванні, сирену крутить!..

Сирену! точно! правда! от я дурень! наклепнув! він сам казав: «Я пішов на сирену, Фердіне!» От що значить, коли тебе цькують, гонять, тоді стаєш ущипливим, несправедливим!.. любий Оттавіо! любий Оттавіо! попрошу в нього пробачення! справді, сирена! його сирена! як я міг забути?.. «Волонтер на сирені»!.. крутить своїми руками! силою рук! електрики немає, крути собі! він записався «волонтером» після бомбардування Сент-Уена… коли підстанцію зруйнувало! отож нуль електрики для сирени на Тертр! «генератор» став!.. він зголосився «волонтером»… він же мені розповідав! усе! як вона працює! йому пускали ракету з-понад Пека! йому! тільки йому!.. таємну ракету!.. фіолетову… телефон уже не працює… він її бачив і крутив! мерщій! рукопаш! от і вся механіка!.. тобто провіщав тривогу!.. і її кінець!.. і часткову тривогу!.. усі ночі там вартував… аж на вершечку бані, уявляєте?.. там такий закуток… фіолетова ракета з Пека — і мерщій! уа-уа-уа! сирена нівроку! може, найгучніша в Парижі! рукопаш! уся машинерія рукопаш!.. і не тільки за ракетою з Пека… не тільки за сигналом тривоги з Сен-Жермена!.. з Гонесса теж, з іншого боку! і з Аркея на півдні!.. а я таке бовкнув! думав, він ховається в глибинах метро… який я наклепник! він мені казав разів з десяток!..

— Фердінане, коли ти чуєш уа-уа-уа! уа-уа-уа! це я! на вершку бані!

Тупак, наклепник, брехло! соромно! чи не ганьба? чи не ницість? про нього, повну протилежність Жюлю! бо ж він нагорі з обов'язку! не для того, щоб блискавки привертати! а щоб сирену крутити! щоб нас не покришило! нам життя врятувати! а вам сказав, що він баболюб, лапальник по сховищах і станціях метро! яка людська натура ница! і навіть я, переважно моральний, критичний, педантичний, а тут на тобі, аж дивно, скільки жовчі й лайки вилив на Оттавіо!..

Раптом він дізнається!

— Він мав бути тут! мав бути!

— Хто мав би?

— Оттавіо! Ет, омлетна ви пико!..

Не насмілюється відповісти! брррум!

Якщо гадаєте, що я признаюсь…