Читати книгу - "Безмірна залежність"

зустрічі задавала собі запитання, чи готова я жити з Іллею в тих умовах, в яких живе він: без зручностей, кухні, туалетного паперу, праски, фена, заощаджуючи на всьому. Чи готова я залишити свою чисту квартиру з прекрасним ремонтом, роботу, хорошу зарплатню заради того Іллі, якого я пізнала в Німеччині? І відповідь була: беззаперечно так. Ілля мав це знати: гроші не мали значення. Мав значення тільки він. 01 січня 2018 року

Іллі все ще не було на зв'язку. Я не втрималася і поділилася хвилюванням з мамою, але вона мене заспокоїла:

— Я думаю, він просто втомився від віртуального життя. Він з батьками, бажає хоч трохи побути в тиші і спокої. Він написав тобі в п'ятницю, що кохає, і спокійно може займатися своїми справами.

— На відміну від мене, — я зітхнула. — Аби тільки з ним нічого не трапилося. Очікування так болісно для мене минає.

02 січня 2018 року

З самого ранку я плакала. З Іллею точно щось сталося, він не міг не вийти на зв'язок в святкові дні, це абсолютно на нього не схоже. А якщо з ним біда, як я про це дізнаюся? І як мені пережити це? Як жити далі без нього? Я прокручувала в голові найгірші сценарії і навіть думала, що поїду до Тюмені, якщо він так і не вийде на зв'язок до кінця місяця.

Був робочий день, але працювати не було сили. Я перебувала в постійному хвилюванні і напрузі. А в обідню перерву я пішла до церкви і молилася про те, щоб Ілля був живий і здоровий. Аби полегшити свої страждання, я написала про ситуацію, що склалася, своїм друзям, але наді мною тільки посміялися:

«Та п'є він!»

«Йому просто плювати на тебе!»

«Не хвилюйся, відпусти ситуацію».

«Все буде добре!»

«Зателефонуй в поліцію!»

Так і минув день, а від Іллі не було жодної звістки. Він не був у мережі вже чотири дні.

03 січня 2018 року

— Якщо він не з'явиться до кінця тижня, напишу йому, а якщо не відповість до кінця місяця, буду шукати його через його друга Дениса.

— Напиши йому зараз, — сказав мені Андрій. З самого ранку я почала набридати йому своїми проблемами.

— Я боюсь. Раптом повідомлення буде доставлене? Це буде означати, що інтернет у нього включений, просто він не хоче мені писати.

— Так, може, вже час дізнатися правду?

— Ти маєш рацію, — я зітхнула.

«Ілля, у тебе все в порядку?», — написала я. Повідомлення не було доставлене.

— Дуже добре, — сказав Андрій, — а тепер чекай, доки буде доставка.

— А якщо цього так і не станеться?

— Куди він дінеться? Нічого з ним не сталося.

Більше я не задавала питань, тому що і так всім набридла своїм ниттям.

Тепер я майже кожну хвилину перевіряла, доставлено моє повідомлення чи ні. І приблизно через півгодини (о, диво!) Ілля з'явився в мережі, а ще хвилини через три я побачила, що він друкує мені повідомлення.

«Кохана, це найкраще привітання з Новим роком, яке я коли-небудь отримував. І не тільки в цьому році. Ти в мене найкраща. І тебе зі святом, мила. З новим роком! З новим щастям!»

«О, як же я рада тебе бачити! Я так скучила!», — відповіла я Іллі миттєво, тому що не могла витримувати паузи, занадто довго я на нього чекала.

Він скинув мені декілька фото з рідного дому, де він стояв біля новорічної ялинки і тримав в руках Діда Мороза і Снігуроньку.

«Багато років тому я грав з ними, а тепер вони такі маленькі в моїх руках», — написав він.

«У нас теж є такі», — відповіла я.

«Що ви там робите? П'єте?»

«Ні, я на роботі, у нас немає новорічних канікул».

«Нічого собі! Ну, не хвилюйся, ми відпочинемо і за вас всіх також».

І доки я думала, що відповісти, Ілля мені зателефонував.

— Алло, — відповіла я, але Ілля відбив і вийшов з мережі. Я здивувалася, але написала йому:

«Як же приємно бачити від тебе вхідний дзвінок».

Тільки після цього я змогла перевести дух. І знову розплакалася, тепер від щастя. Ілля був живий і здоровий, він зайшов у мережу тільки заради мене, я це точно знала. Якою ж щасливою я була! Шкода, що він був такий недоступний.

04 січня 2018 року

Як це відбувалося до Нового року, Ілля відповів мені наступного дня ще до обіду:

«Вхідний дзвінок? Про що ти таке кажеш?»

Я розсміялася. Знову він за своє зі своїми жартами. Я вирішила відповісти йому не одразу, потрібно було знову почати контролювати свої емоції. Тому я залишила повідомлення непрочитаним, воно висіло у мене у спливаючих вікнах. Але Ілля був хитрий, через півгодини він зателефонував, і я не змогла його проігнорувати. Але коли я відповіла, він знову відбив виклик. Довелося відкривати повідомлення і писати.

«Ахах! Смішний жарт», — написала я і розслабилася: голос Іллі мені почути не судилося. Я зайнялася своїми справами, працездатність знову підвищилася. І все ж, коли я побачила черговий дзвінок від Іллі, я знову відповіла.

— Слухаю.

— Ти чому слухавку не береш? — суворо запитав він. Моєму щастю в цей момент не було меж.

— О, ніяк не очікувала почути твій голос. Невже скучив?

— Ні, звичайно, ні, — промовив Ілля.

– І я зовсім