BooksUkraine.com » Детективи » Списоносці 📚 - Українською

Читати книгу - "Списоносці"

180
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Списоносці" автора Андраш Беркеші. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 97 98 99 ... 123
Перейти на сторінку:

— Це я чув. Ваша казка вже набридла мені. Я сам не люблю повторюватись.

— На жаль, нічого іншого сказати не можу.

— До певного часу.

— Взагалі. Хоч мені вже давно хотілося встановити зв'язки з товаришами.

— І це вам не вдалось, так же?

— Так, завдяки вашій пильності.

— Хто цей Дьємбер?

— Не розумію питання.

— Від кого ви одержали листівки, знайдені на вашій квартирі?

— Я сам їх надрукував.

— А де ротатор?

— Три дні тому я кинув його в Дунай. Боявся, що його знайдуть, і вирішив не рискувати.

— Чому це ви раптом стали боятись?

— Випадково зустрівся в нашому будинку з колишнім товаришем по університету, який працює в поліції.



Товариш, можливо, і не впізнав мене, але мені здалось, що він стежить за мною.

Я дав знак капітанові, той встав з-за стола підійшов до мене.

— Іди відпочинь, я далі сам допитуватиму, — шепнув я йому.

Коли Дароці вийшов, я, залишаючись на місці, наказав:.

— Поверніться до мене, Шульок!

Він крутнув стілець і мовчки глянув на мене. Тільки тепер я помітив, що в нього голубі блискучі очі. Я втупився в його обличчя, розмірковуючи, як найкраще, зломити цього комуніста, його тактики була мені зрозуміла: Від фактів Шульок не відмовлявся, не заперечував своєї причетності до комуністів, але про зв'язки з партією мовчав. Він вирішив прийняти кару на себе, не зраджуючи товаришів.

— Отже, ви Габор Шульок?

— Так, пане.

— Ви, очевидно, людина тямуща.

Він промовчав.

— Послухайте-но, голубе. З розумними людьми я звик розмовляти відверто. Я віддаю належне гідному супротивникові ї не вдаватимуся до дипломатичних трюків та хитромудрих мовних пасток. Коли б ви були примітивним, випадковим членом цього руху, я застосував би й примітивні прийоми. Я почав би з обіцянок і вмовлянь, потім перейшов би до погроз, а якби і це не допомогло, наказав би добре відлупцювати вac. Але ви не такий, і тому розмовлятимемо по-іншому. Ви зрозуміли мене?

— Здається, так, — відповів Шульок тихо, і я помітив, що мої слова дуже насторожили його.

— Слухайте, Шульок. Війну ми, очевидно, програли. Ви перемогли. У нас в даний момент не вистачає сил вигнати червоних з країни. Але в нас ще є час і сили, щоб винищити якнайбільше комуністів. Звичайно, це. знищення не є для нас самоціллю. Ми готові піти на певний компроміс. Гадаю, вам хотілося б пожити при тій системі, за яку ви рискували життям? Правда ж?

— Так.

— Я можу допомогти вам.

— Пане, — сказав Шульок переконливо. — Я справді хотів би пожити новим життям, але не за всяку ціну.

— Так от, Шульок, перед вами тільки два виходи: жити або вмерти. Іншого вибору немає. Сподіваюсь, ви не вважаєте свій арешт випадковістю? В наших руках більше доказів, ніж ви думаєте. Про вас і про вашу діяльність мені відомо давно. Мені особисто. Інша справа, що я доповів про вас.

В очах арештованого блиснув промінь надії.

— Бачу, ви неправильно зрозуміли останні мої слова. Невже ви гадаєте, що я хочу вас завербувати? Зараз це ні до чого. Я просто хочу укласти з вами угоду. Ви даєте когось мені, а я, з свого боку, даю когось вам.

— Не розумію, про що ви кажете.

— Зараз зрозумієте. За Дьємбера я віддам вам Вероніку. — Я не зводив очей з Шулька: його обличчя ледь помітно здригнулось. — Отож, ціна за свободу Вероніки — прізвище і адреса Дьємбера або точний час і місце вашої з ним зустрічі. Ви кохаєте Вероніку. Невже ви погодитесь, щоб вона загинула? Вероніка в моїх руках. На роздумування в нас немає часу. Ну, що ви скажете?

Шульок облизав спраглі губи. Обличчя його похмурніло. Було помітно, що в душі в нього точиться страшна боротьба.

Нарешті, він промовив тихо, але рішуче:

— Пане, я не торговець, я викладач.

— Цим самим ви фактично сказали, що викладачі не цінують свого життя.

— Ні, не те. Я тільки хотів вам дати зрозуміти, що викладач, принаймні я, не підходить для укладання такої угоди.

— А Вероніка? Ви ж хочете одружитися з нею.

— Так, це моя мрія…

— Що ж буде з нею?

— Не знаю…

Я бачив, що Шульок не з тих, яким подібні методи одразу розв'язують язик. Тоді я почав роздумувати над тим, чи доцільно показувати донесення Вероніки. Мабуть, воно довело б його до відчаю, але знову ж таки невідомо, чи примусило б заговорити. Можливо, дія буде протилежна: арештований ще впертіше мовчатиме. Ні, цю карту я прибережу до іншого часу. Що ж робити, щоб він заговорив? Нарешті я вирішив.

Коли через чотири години Шулька знову привели до мене на допит, я не впізнав його, такий він був побитий. Але й після цього арештований не сказав нічого. Так минали дні. Додому я не ходив, навіть спав у відділенні, відпочиваючи всього кілька годин на добу.

Організація комуністів була побудована так хитро, що керівника ніхто з її членів, крім Шулька та Етели Ковач, не знав. Я влаштував очну ставку Габора Шулька з Етелою Ковач, але й це не дало наслідків. Обоє вперто твердили, що одне одного не знають. Дівчину теж позбавили людської подоби. Від жахливих мордувань вона втратила мову і на запитання відповідала тільки кивком голови. Восьмого грудня під час чергового допиту Етел Ковач вмерла. Доповідаючи про цю подію генерал-майорові Бако, я висловив свій жаль з приводу смерті дівчини. Генерал буркнув:

— Війна є війна. Або вони, або ми.

Повернувшись від Бако, я наказав привести Шулька.

Обличчя його почорніло, губи

1 ... 97 98 99 ... 123
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Списоносці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Списоносці"