Читати книгу - "Ніч лагідна, Фіцджеральд Френсіс Скотт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ніколь не хотіла туманного платонічного роману; їй потрібен був коханець, потрібна була зміна. Вона розуміла - мислячи категоріями Діка,- що без справжнього почуття пускатися на авантюру, яка для всіх може скінчитися погано,- вульгарно й непристойно. Але, з іншого боку, вона саме Діка вважала винним у тому, що все так складається, й щиро вірила, що такий експеримент може мати цілющі наслідки. Її підохочували й численні приклади того, як люди дозволяють собі геть усе, що їм заманеться,- і виходять сухими з води. А крім того, всупереч намірові ніколи собі не брехати, вона вмовляла себе, що тільки розвідує дорогу і може в будь-яку мить відступитися.
Коли вони опинилися в негустому затінку парасоля, руки Томмі - в білих полотняних рукавах - лягли їй на плечі, він обернув Ніколь обличчям до себе й зазирнув їй у вічі.
- Замріть,- сказав він.- Дайте мені подивитися на вас.
Його волосся було напахчене, від білого костюма йшов легкий дух мила. Якусь хвилину вони просто дивилися одне на одного - Ніколь без усмішки на стиснутих устах.
- Ну як, подобається тобі те, що ти бачиш? - нарешті прошепотіла вона.
- Parle français.
- Гаразд,- сказала вона й по-французькому проказала те саме запитання: - Чи подобається тобі те, що ти бачиш?
Він міцніше пригорнув її до себе.
- Мені подобається в тобі все.- Він повагався.- Я був певен, що знаю твоє обличчя, але, виявляється, в ньому є щось таке, чого я не помічав раніше... Відколи це в тебе з’явився оцей шахраюватий погляд?
Ніколь сердито випручалася від нього й вигукнула по-англійському:
- То ти для цього перейшов на французьку мову? - Вона притишила голос, побачивши служника, що наближався з пляшкою хересу.- Щоб зручніше було казати образливі речі?
Вона з розгону сіла в крісло і рішуче втислася в подушку із срібної парчі.
- В мене тут немає дзеркальця,- почала вона знову по-французькому, але визивним тоном.- Якщо мій погляд справді змінився, то це тому, що я видужала. А видужавши, стала такою, якою я є насправді. Мій дід був, напевно, шахраєм, отже, це в мене - спадкове, і годі. Чи задовольняє така відповідь твій логічний розум?
Томмі навіть не вник у суть її слів.
- Де Дік - він не снідатиме з нами?
Відчувши, що йому однаково, буде Дік з ними чи ні, вона спробувала сміхом відігнати почуття досади.
- Дік поїхав кататися,- сказала вона.- В наших краях об’явилася Розмері Хойт, і він тепер або з нею, або зализує сердечні рани, мріючи про неї десь на самоті.
- Дивна ти все-таки жінка, Ніколь.
- Зовсім ні! - квапливо відказала вона.- Звичайнісінька - така сама, як усі... Цебто... В мені сидить сотня звичайнісіньких жінок, тільки всі вони різні.
Маріус приніс диню й відерце з льодом. Ніколь мовчала - слова про «шахраюватий погляд» не йшли їй з думок; цей Томмі, видно, звик рубати з плеча.
- Чому тобі не дозволили лишитися тим, чим ти була? - знову заговорив Томмі.- Я не знаю іншої людини з такою драматичною долею, як у тебе.
Вона промовчала, не знаючи, що сказати.
- Оці мені приборкувачі жінок! - сердито кинув він.
- В кожному суспільстві є...- почала вона, відчуваючи, що її устами говорить Дік, але голос Томмі змусив її принишкнути.
- Мені не раз доводилося силоміць вправляти душу чоловікам, але навряд чи я б наважився на таке бодай з однією жінкою. А «добросердий» деспотизм - ще гірший. Яка користь з нього - тобі, йому, будь-кому?
Серце Ніколь тьохнуло й стислося - вона ж бо добре знала, чим завдячує Дікові.
- Мені здається, я маю...
- Ти маєш забагато грошей,- нетерпляче урвав її Томмі.- І вся причина в цьому. А для Діка це - як сіль в оці.
Вона обміркувала почуте, поки служник прибирав зі столу.
- Що ж я, по-твоєму, маю робити?
Вперше за десять років вона корилася чужій волі, а не чоловіковій. І все, що говорив Томмі, назавжди западало їй у душу.
Вони пили вино, а над ними легіт ворушив соснове гілля і полуденне сонце пашіло хтивим жаром, обсипаючи сліпучими веснянками картату скатерку на столі. Томмі підвівся й, підійшовши ззаду, поклав їй руки на плечі, потім сковзнув долонями по її руках і затис її пальці в своїх. Вона щокою відчула дотик його щоки, їхні уста зустрілися, й вона задихнулася в раптовій хвилі жаги, а ще - в подиві перед силою власної пристрасті.
- Чи не можна відіслати кудись гувернантку з дітьми?
- У дітей урок музики. І однаково - я не хочу лишатися тут.
- Поцілуй мене ще.
Трохи пізніше, в машині, що несла їх у напрямку Ніцци, Ніколь подумала: «Отже, кажеш, у мене шахраюваті очі? Ну що ж, краще бути здоровою шахрайкою, ніж божевільною праведницею».
І наче цей висновок зняв з неї будь-яку провину чи відповідальність, охоплена радісним збудженням, вона побачила себе в новому світлі. Вона бачила перед собою нові обрії, безліч чоловіків поспішали їй назустріч, і жодного з них їй не треба було слухатися, ані навіть кохати. Вона зітхнула на повні груди, пересмикнула плечима й обернулася до Томмі.
- Невже нам неодмінно треба їхати аж до твого готелю в Монте-Карло?
Він загальмував так, що виснули шини.
- Ні! І присягаюся - це найщасливіша хвилина в моєму житті!
Вони проминули Ніццу, й прибережне шоссе вже завертало вгору, до Корніша. Але Томмі рвучко завернув машину, з’їхав униз дорогою, що вела до прямокутного півострова, й незабаром зупинився на подвір’ї невеличкого приморського готелю.
На мить буденна реальність усього, що відбувалося, налякала Ніколь. Біля конторки якийсь американець нудним голосом сперечався з портьє з приводу
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніч лагідна, Фіцджеральд Френсіс Скотт», після закриття браузера.