Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

Українська народна партія бореться поперед за свободу українського пролетаріату, піддержуючи в боротьбі пролетаріат зневолених націй і пролетаріат взагалі.

Не треба забувати, що зневолені нації складають і інші класи. Хто українці? селяни і робітники? Хто чехи, ірландці, словінці, бретонці? пролетаріат хліборобний і міський. Не треба забувати, що з нижчих класів самі убогі ті складаються із нації-рабів. Хіба можна порівняти життя робітника англійця і ірландця? Робітника чи хлібороба німця в Австрії з галицьким хлопом українцем?

Зневолені нації дають самі нижчі і самі убогі класи пролетарські, і через те справедливість вимагає поперед залагодити сю найбільш болючу справу. Робітники і селяни знев[олених] націй заздростять життю робітників і селян пануючих націй і мріють порівнятись з ними. Ірландець-робітник мріє жити як робітник-англієць; русин, словінець, словак, хорват мріє жити як німець. Індуси заздростять останньому пролетарю англійцю, як тонкінці, сіамці, негри і індійці (американські]) і взагалі усі тубільці кольорових рас, що живуть у колоніях європейських народів.

Європейські народи[322], що добули колонії, менш милосердні до тубільних рас колоній, як колишні гуни. Тубільні народи називають європейців варварами, білими людожерами і мають рацію. Європейські] урядовці в колоніях — це самодержавні царі. Тубільця в колоніях за всяку дрібницю страшно карають без ніякого суду. Адміністрація з чужинців і судить, і править. Там, де суд є — то лицемірство, аби перед світом прикривати безмежну сваволю адміністрації в колоніях щодо тубільців. Тубілець може бути покараний на смерть адміністрацією колоній без суду, і ніхто про се не узнає в Європі, і тубілець в колоніях європейських народів не певний свойого майна і життя. Він рятує себе від повного знищення безмежною покорою.

Від такого хазяйства європейців в колоніях цілі великі народи туземні або винищені, або догасають в пустинях та недоступних горах.

Ми, українці, належачи самі до зневоленої нації, борючись за свою свободу, чи не зневоленим народам ми мусимо простягти руку для спільної боротьби?

Зневолення націй шляхом завоювання, як свідчить історія, головним чином спричинилося поділу людей на класи вищі і нижчі, на класи експлуататорів і класи визискуваних. І через те усі ті, хто хоче справедливої дійсної свободи, хоче цілковитого рівенства усіх людей світу, до якої б нації чи раси вони не належали, усі правдиві соціалісти мусять стати з усією енергією, боротись з найбільшим завзяттям проти найбільш давнього і найбільш болючого зла — проти націонал [ьного] панування скрізь по світі. Вони мусять боротись, аби знищити це джерело людського горя і убогості. Розв’язання національного] питання дасть змогу розв’язати соціальне питання — зробить можливим його розв’язання.

Розв ’язання національного питання — єсть тим порогом, через який народи вступлять в чистий святий храм соціалістичного устрою, де не буде ані насилля, ані гніту, ані визиску, де буде вільна праця вільних людей.

Ми, українці, ідучи за провідною зорею соціалістичного ідеалу, з найбільшою енергією боремося за право рівної свободи нашого народу з іншими вільними і культурними народами світу. Простягаємо руку усім зневоленим народам. Скинемо разом ярмо національного і соціального рабства. Хай не буде рабства по світі ані в національній, ані в соціальній формі.

Єднаються ті класи чи нації, які однаково гнітить доля. Становище українця — робітника чи хлібороба — ліпше зрозуміє і більш йому спочуватиме робітник і селянин грузин, вірмен, литвин, латиш, ірландець і т. д., бо самі терплять те ж саме, аніж француз, німець, англієць, москаль.

Щодо соціалістичних партій пануючих націй москалів, німців — ми чинитимемо з ними разом, коли вони признають за свій наш програм щодо націй зневолених і фактично підпиратимуть його в житті.

* * *

Зараз в Австрії готується проект закону про вселюдне голосування ук-раїнців-галичан, що складають на 3А спролетаризованих хліборобів, проект поминає. (Див. «Гром [адська] думка», ч. 36). Чи ж ліві партії: соціалісти німецькі, чеські, польські виступають в обороні укр[аїнського] галицького пролетаріату, який і по новому проекту віддається знову під опіку польської аристократії? Ні, вони раді, що проект закону їх не поминає; чуже лихо не болить. Може б, вони і нічого не мали б, аби той проект закону не обминув австрійських українців, проте боротись за це не стануть, бо кождий бореться за себе; це світовий закон.

Мало українців в Австрії — 3 '/з мільйона. Вони зараз борються, напружують усі сили, щоб і вони мали вселюдне виборче право. Чи вистачить сил у цієї невеличкої купки україн[ського] народу в боротьбі проти навалу чужих ворожих елементів? Єдину надію Г аличина бачить на сході, жде не діждеться, що ми прийдемо її рятувати.

Еміграція чужих народів на Україну

Ходячи зараз по містах української] Галичини, помислиш, що ходиш по польській землі; скрізь лунає польська мова, урядовці, промисловці, капіталісти і робітники — поляки, жиди і німці. Тільки виїхавши за околицю міста, побачиш, що то Україна, бо в селах живе україн[ський] люд і лунає українська мова.

Хіба так одвіку було, чи то сталось в недавно минулі часи?

Хто читав історію, той добре знає, що міста по Г аличині протягом XVI, XVII і пів XVIII віків були цілком українські. Чоботарі, кравці, ткачі, столярі, шевці і усі виробники складали цехи (ХУГ-ХУЛ). Кождий цех мав свій прапор, свої каси, своє правління, мав навіть зброю. Цехи грали велику роль в обороні національної] культури і національних] прав українського народу.

Після прилучення Галичини до Польщі Галичину, як круки, обсіли польські урядовці, слідом за ними йшли польські ксьондзи, аби польщити, польські крамарі, промисловці і врешті польський робочий люд, який потребував собі праці і находив її дуже легко в придбанім краї.

Цехи українські і українська людність довго і уперто боролись. Оборона православної релігії зробилась обороною національності. Релігія і національність злились в одно в понятті цих двох народів. Загорілась борьба запекла із обох боків. Але перевага була на боці польського народу. Українців побито і на полі економічнім: український елемент протягом XVIII, XIX віків поволі був випхнутий з міст навалом чужинців-поляків і залишився по селах. Зараз усі міста Г аличини в руках поляків. Проте міста суть світочі культури і центри політичної власті; для кождого народу міста суть вікнами до вселюдської цивілізації. Через ці вікна всесвітній потік цивілізації ллється