Читати книгу - "Фінансист, Теодор Драйзер"

— Не варто. Я лише хотів дізнатися, чи знадобиться вона тобі завтра вранці?

— Я можу обійтися і без неї, якщо вона тобі потрібна. Мене цілком влаштовує Джеррі.

— Гаразд. Тоді нехай вона залишиться в стайні.

Батлер спокійно зачинив двері. Ейлін вирішила, що мова йде про продаж коня. Але, оскільки вона була певна, що, не порадившись із нею, батько не продасть Сестричку, на якій вона любила їздити, то одразу ж і забула про цю розмову.

Олдерсон вийшов з-за портьєри, коли Ейлін пішла.

— Це все, що мені потрібно було знати, — сказав він. — Я повідомлю вас, як тільки мені вдасться що-небудь з’ясувати.

Він пішов. Відтоді упродовж тридцяти шести годин будинок і контора Ковпервуда, дім Батлера, контора Гарпера Стеджера, а також сам Ковпервуд і Ейлін вже перебували під пильним стеженням. Спочатку для цього знадобилося шестеро, потім, коли була викрита інша квартира, найнята Ковпервудом на Шостій вулиці, туди відрядили сьомого детектива. Усі вони були надіслані з Нью-Йорка. Через тиждень Олдерсон уже все знав. Він домовився з Батлером, що повідомить його, коли в Ейлін буде побачення з Ковпервудом, щоб той міг негайно виїхати за вказаною адресою і застати її на місці злочину. Батлер не мав наміру вбивати Ковпервуда (Олдерсон не допустив би цього, принаймні на своїх очах), але обізвати негідника найгіршими словами, дати йому прочухана та забрати Ейлін — тут уже ніхто не міг стати йому на заваді. О, тоді вона перестане запевняти його, що не зустрічається з Ковпервудом! Перестане капризувати і сваволити. Їй таки доведеться підкоритися батьківській владі! А зрештою він пошле її у виправний заклад. Подумати лише, який приклад для її сестри або якої-небудь іншої чесної дівчини! Тепер уже вона неодмінно поїде в Європу, або у будь-яке місце, яке він їй вкаже!

Батлер був вимушений поділитися з Олдерсоном цими задумами, але той прямо заявив, що до його обов’язків входить охороняти Ковпервуда від будь-яких зазіхань на його особистість.

— Ми не маємо права дозволити вам побити його чи взагалі застосовувати якесь насильство, — сказав він Батлеру, коли про це зайшла мова. — Це супроти наших правил. Ви зайдете у будинок, де вони зустрічаються (для цього, якщо потрібно, ми дістанемо ордер на обшук, звісно, приховавши вашу причетність до справи). Ми скажемо, що провадимо стеження за однією нью-йоркською дівчиною. Але зайдете ви туди у присутності моїх людей. А вони не допустять скандалу. Ви можете забрати свою дочку — ми виведемо її, а якщо ви забажаєте — також і його. Але в такому випадку вам доведеться висунути йому якесь звинувачення. Окрім того, не виключено, що це помітить хтось із сусідів, і ми не можемо ручатися, що ви після всього не зберете натовпу роззяв.

Батлера і самого мучили подібні сумніви. Звичайно, такий план пов’язаний з великим ризиком розголошення. Та все ж він хотів знати правду. Щоб настрахати Ейлін, вплинути на неї у найсуворіший спосіб.

Отже, через тиждень Олдерсон дізнався, що Ейлін і Ков­первуд зустрічаються на Шостій вулиці, вочевидь, у приватному будинку. Насправді ж це був просто будинок побачень, але високого класу. У цій чотириповерховій цегляній будівлі з облицюванням із білих кам’яних плит було вісімнадцять кімнат, обставлених з показною пишністю, чистих і охайних. Клієнтура була найфешенебельніша, і доступ туди відкривався лише за рекомендаціями давніх клієнтів. Це забезпечувало збереження таємниць, чого потребують будь-які діткливі справи. Достатньо було сказати: «У мене тут призначено побачення», — і хазяйка (якщо обидві сторони були їй знайомі) тут же відводила гостей у зручні апартаменти. Ковпервуду цей будинок давно був знайомий, і коли їм довелося розпрощатися зі зручною квартиркою на Десятій вулиці, він запропонував Ейлін зустрічатися тут.

Олдерсон, дізнавшись, якого штибу цей заклад, сказав Батлеру, що проникнути досередини та ще й розшукати там будь-кого — справа надзвичайно складна. Для цього був потрібен ордер на обшук, отримати який дуже нелегко. Можна, звичайно, увірватися силою, як це іноді й практикується у справах про зневагу громадської моральності. Але тоді виникає ризик наштовхнутися на відчайдушний спротив власників і відвідувачів будинку. Це могло статися й тут. Єдино вірний спосіб уникнути зайвого шуму — домовитися з хазяйкою за допомогою солідної суми.

— Але у нашому випадку такого робити не слід, — зауважив Олдерсон. — У мене є підстави думати, що хазяйка вельми прихильно ставиться до людини, яка нас цікавить. По-моєму, краще ризикнути й спробувати застати їх зненацька.

— Окрім керівника операції, — пояснив він, — нам знадобиться ще троє чи четверо помічників. Один, після того, як двері відчинять на дзвінок, увійде в хол, а решта пройдуть за ним для підтримки. Затим треба швидко провести обшук, вимагаючи, щоб відкрили всі двері. Що стосується слуг — якщо вони там будуть, — їх потрібно змусити будь-що тримати язика за зубами. Іноді це досягається грошима, іноді — за допомогою фізичної сили. Далі хто-небудь під виглядом слуги тихо постукає в одні двері, в другі, в треті (Батлер разом з іншими агентами має іти за ним), і коли двері відчинять, можна буде встановити, чи перебуває в кімнаті та особа, яку вони розшукують. Якщо на стукіт не відчинять, доведеться виламувати двері. Будинок стоїть у густонаселеному кварталі, тому втекти з нього можна лише через парадний або чорний вхід, а там ми поставимо своїх людей.

Це був зухвалий план, який давав можливість, незважаючи на всі перепони, тихцем і непомітно вивести звідти Ейлін.

Коли Батлеру пояснили зміст такої неприємної процедури, він почав хвилюватися. Уже думав був відмовитися від цього задуму, обмежившись розмовою з дочкою. Потрібно сказати їй, що йому все відомо і що її заперечення зайві. А потім запропонувати їй вибір: Європа або виправний пансіон. Але частково через вроджену грубість власної натури, почасти через те, що гарячий, брикливий темперамент Ейлін мимоволі вселяв у нього побоювання, Батлер, врешті-решт, обрав інший шлях. Він лише запропонує Олдерсону ще раз ретельно все обдумати і, щойно буде виявлено, що Ейлін або Ковпервуд увійшли в будинок, повідомити йому. Він прийде негайно і за допомогою детективів виведе Ейлін на чисту воду.

План був дикий і бридкий, негідний батька, і жодним чином не ефективний у сенсі виправлення дочки, яка стала