Книжка знаного німецького історика науки та культури Вольфґанґа Шивельбуша присвячена не так історії найвідоміших і найуживаніших спецій, як-от перець, чай, кава, тютюн тощо, як тому впливові цих засобів насолоди, який вони справляли протягом віків, починаючи від доби Середньовіччя, на загальний поступ людства, тому особливому місцю, яке вони посідали в культурному
Таке звичне на перший погляд, мало не буденне поняття, як «щастя», якщо зазирнути глибше, видається не надто й простим. Кожен, хто наважиться з’ясувати його зміст, ризикує опинитися в глухому куті парадоксів. Дороговказом на шляху розв’язання цієї проблеми стане книжка фінського філософа Тимо Айраксинена з майже однойменною назвою. Людина — це машина, змайстрована
«...Хтось убив мого брата, а поліція вважає це самогубством. Ну що ж, доведеться самому у всьому розібратися...» — так думав Нік Інгліш, навіть не підозрюючи, що за кілька днів запустить такий ланцюжок подій, у яких мало сам не загине. А все тому, що стане на заваді у банди шантажистів на чолі з убивцею-психопатом... Роман «Я сам поховаю своїх мертвих» укотре
Як справжні бостонські хлопчаки, одинадцятирічні друзі Джиммі, Дейв і Шон полюбляли випробовувати свою відвагу. Та одного дня їхнім пустощам поклали край чоловіки на темній машині й увезли із собою найслабшого — Дейва. Джиммі та Шон і оком не змигнули… За кілька днів Дейв повертається додому: у поліційній машині, під спалахи камер репортерів. Друзі навіть позаздрять
Ніч на 26 лютого 1862 року, цвинтар Оук-Гілл у Вашингтоні. Один із найславетніших американських президентів, Абрагам Лінкольн, серце якого розривається від болю через утрату 11-річного сина та через кривавий хаос, що охопив цілу країну: громадянська війна саме у розпалі. Багатоголосий хор найрізноманітніших неприкаяних душ, які з власної волі застрягли тут, на
Містечко, у якому виріс Бен Міерз, завжди було звичайним. Нічого особливого, нікого особливого, хіба що назва трохи дивна: Єрусалимове, або, як вимовляють місцеві люди, Салимове Лігво. І ось Бен, тепер уже відомий письменник, повернувся сюди, бо хотів закрити гештальт минулого — свій дитячий страх. Те, що він малим побачив у старому зруйнованому будинку, який
Приватний детектив Голлі Ґібні бачить по телевізору терміновий репортаж про вибух у школі. В ефірі — кореспондент Чет Ондовскі. Чому, дивлячись на нього, Голлі відчула тривогу? Перевіривши купу інформації, вона змушена визнати: Чет «чистий». Та з Голлі бажає зустрітися літній чоловік, який запевняє, що знає все про «ту істоту, яка кличе себе Ондовскі» («Якщо кров
Бйорнстад — невелике містечко, що потопає в лісах, снігах та холоднечі. А ще — у безробітті й поступовому занепаді. Єдина його цінність — льодова арена, на якій щодня тренуються дитяча та юнацька хокейні команди — «ведмеді з Бйорнстада». Саме на плечі цих дітей та підлітків лягає майбутнє всього містечка, й саме на хокей покладають надії усі його мешканці. Та коли
«Ми проти вас» — продовження історії про мешканців Бйорнстада, розпочатої в романі Фредріка Бакмана «Ведмеже місто». Події, що сталися в містечку навесні, призвели до кризи клубу «Бйорнстад-Хокей» та до загострення боротьби між містечками Бйорнстад і Гед. Тепер це не лише спортивне протистояння — це бій за виживання, сплетений із політичних інтриг, непростих рішень
Роман «Маленькі жінки» Луїзи Мей Олкотт збирає урожай слави вже майже два століття. Його називають одним з найвідоміших у світі творів американської літератури для юнацтва. Четверо юних сестер – Мег, Джо, Бет та Емі, які народилися в заможній родині, а нині потерпають від бідності, хоч інколи й нарікають на долю, але день у день вчаться наповнювати душу добром та
