2039 рік. Мені вже двадцять років. Я одна, в мене немає батьків. Моя мама загинула під час подій в Україні в 2022 році. А батько загинув в 2023 році захищяючи нашу країну. Так як вони були обидва сиротами, в мене не було нікого з родичів. Держава забезпечила мене всім, окрім батьківської любові. Вони загинули геть молоденькими. Мамі було всього 21 а татку 23.Навіть

Було усяке між нами. Що тут роботи з цього таємницю. То палке кохання з гарячими обіймами та пристрасними поцілунками, то постійні свари та якісь дивні непорозуміння. Ми так одного разу посварилися, що майже декілька місяців не бачились і не розмовляли один з одним. Та потім, зовсім нещодавно, ми знов помирилися і здається кохання спалахнуло з новою силою. І я був

Я - звичайна дівчина з Києва, яка веде досить примітивний образ життя. Робота – дім – зустрічі з подругами «за чашечкою кави», і так по колу. Він – доволі привабливий чоловік, бізнесмен, у якого було сотні прихильниць і лише варто було йому на когось глянути, як дівчата вже уявляли собі їхнє спільне життя до самої старості. Чи може у нас бути щось спільне? Певно –

Молодим спеціалістам, що тільки завершили ВНЗ дуже складно знайти роботу. А якщо ти людина у світі, де всім заправляють звіроморфи – тим паче! Кажу з власного досвіду. В такій ситуації ти чіпляєшся за будь-яку можливість на достойну роботу. Навіть за сумнівні оголошення. Цікаво, чи стане це помилкою - відгукнутися на пропозицію від дракона-мільярдера та батька

Я лише хотіла жити своє довбане одноманітне життя… Поки коханка чоловіка не переступила межу недозволеного і не почала мені погрожувати. Ну, що ж, сучко, дивись як мені страшно!

Анелія З'явившись в моєму житті хоч і не надовго приїхавши тільки до повернення його племінника Бальтазар тільки мене підпускав до себе намагалася уникати його але він завжди був наполегливий, щоб поруч з ним була я . Бальтазар Приїхавши до племінника на деякий час я побачив її і моє серце ожило після того як я замкнув свої почуття до жінки коли вона померла. Анелія

Уявіть, що вам залишилося менше доби до кінця світу. Стискає в грудях від усвідомлення невідворотного. У цей останній день ви не можете знайти відповіді на питання про те, як це — не існувати. Ви намагаєтеся впоратися з тяжкістю думок, поки новини повідомляють про те, що могло би бути лише вигадкою наукових фантастів. Але ж ні... В останні 24 години людство

Смерть завітала до маленької, невиліковно хворої дівчинки. Вона попередила малечу, що невдовзі забере її з собою і порадила попрощатися з тими кого дитина любить. Чи вистачить сили у дівчинки поговорити з мамою? Чи зможе малеча переконати маму в тому, що життя не зупиниться після гіркої втрати?

Я тебе кохаю. Кохаю твої очі. Твої губи. Твоє обличчя. Твій носик. Волосся. Фігуру. Все-все, що в тобі є. Ми можливо і не так довго знайомі. Три місяці це не багато і не мало. Але я кохаю тебе. Вже давно і можливо безнадійно але. Але не завжди все буває тому, що ми того хочемо. І як що ні то, ні. Що тут поробиш. Та все одно, доки є хоч малесенький шанс, треба вірити

Наче в агонії, палаю зсередини, жадібно вбираю кінчиками пальців дотики, веду нігтями знизу вверх по спині, забираючись під светр. А хотілося б так само в саму душу пробратися. Поставити свою власницьку мітку назавжди. Як він поставив, привласнивши моє серце.