Поезія

Скільки ж їх було — молодих і талановитих, поетів (Поетів!), яким би ще жити й творити, писати вірші на радість людям, але яких Бог забрав до себе рано, дуже рано. Отак і Богдан-Ігор Антонич (1907–1936)… Дві цифри і рисочка між ними — це життя, сповнене надій і поезії, але ж таке коротке. Він багато не встиг, не написав того, що збирався написати, його ім'я після

Третю збірку молодого автора складають вірші 1992-93 років, що утверджують вже сформований імідж лірика, авантюриста і філософа – правічного мешканця телефонної буди...

У світі, мабуть, не існує людини, яка б не пам’ятала найщасливіших чи найтрагічніших днів свого життя. Але це лише окремі дні. Усі ж інші для більшості людей зливаються у суцільну строкату смугу за вікном рухомого потяга й нічим не відрізняються один від одного. Проте існує дуже незначна когорта людей з особливим поетичним відчуттям світу, яким, мабуть, Всевишнім

Рідна пісня стала невід’ємною частиною життя Українських січових стрільців, загони яких до останку змагалися з російськими поневолювачами у 1914–1918 роках. Духовні спадкоємці кращих традицій українського війська спочатку залюбки співали народні творіння, а невдовзі в стрілецькому середовищі народилися десятки своїх пісень, які виховували в народі патріотизм, почуття

Друга поетична збірка Олександра Іващука, фронтмена музичного гурту "Опіум" - "суміш поезій - нових, вже відомих, текстів пісень і ще невідомих, витягнутих на білий світ із забутих записників - відтепер об'єднаних однією палітуркою".

Ця історія схожа на казку – і деякою мірою це казка і є. Якось у всесвітній мережі зустрілись дві поетки, які ніколи не бачили одна одну, і почали віршувати. Це стара традиція поетичної розмови, бесіди чи суперечки, яка побутувала не тільки задовго до народження поетес і винайдення інтернету, а й задовго до перших записаних віршів. З такої давньої традиції,

Драматична поема про останню ніч Джордано Бруно.

Пісенник, Песенник