Сучасна проза

Аля - колишня утриманка багатого чоловіка, яка захотіла втекти від нього та опинилася в смертельній небезпеці. Стас - її охоронець, котрий приховує таємницю щодо того, ким є насправді. Змушені втікати з України, ці двоє опиняються в Італії, на старій віллі, де збираються жити тихо, не привертаючи сторонньої уваги. Але Аля випадково опиняється в полі зору місцевих

Не родина, а мафія! Увійти можна – вийти не дадуть. Може своїм життям трохи і не задоволена була, та жалітись було гріх. Аж тут раптом таке закрутилось, що вже і дивуватись не встигаю, лиш маневрую між «доброзичливцями». От тільки місця для маневрів все менше – живу під пильним оком одного наглядача. Сильно не вередую, наглядач веселий, та щось всі тісніше нам вдвох

Що ви готові зробити для здійснення своєї мрії? Як далеко готові зайти? Невже результат дійсно вартий того, аби знищити, зламати життя іншої людини. Ми навіть не підозрюємо як, на перший погляд, зовсім маленька брехня може стати частиною нашого життя, і в подальшому зламати в першу чергу нас самих. Невже це варте того? Чи існують на світі почуття сильніші за

— Я пропустила весну, Ань, — схиляю голову на її плече. — Все пройшло, промайнуло, як одна мить, а я навіть не помітила. — Життя налагодиться, люба. На все потрібен час, — заспокійливо гладить мене по плечу. — Час… Рік минув, а болить так само. — Все мине. Ось побачиш. Ти знову будеш усміхатись, радіти, кохати. Знайдеться той, хто вилікує зранену душу й подарує

Все своє свідоме життя я хотіла вирватись з-під контролю, хоч інколи сказати щось проти. Мати вибір… Свій власний. І не прислухатись до чужих порад. Жити своїм життям, приймати рішення, навчатись, дружити, мріяти, кохати… Так прагнула самостійності, що не помітила, як бажання обернулись проти мене. На жаль, я сама зробила крок, про наслідки якого залишається тільки

16+ Неймовірний аромат яблучного пирога заставляв волосся на моїх руках ставати дибки. Чому ця дівчина пахла так солодко, що мені хотілось її з'їсти? Та окрім чудового запаху в неї ще було чудернацьке накладне волосся, бездонні голубі очі та гострий язичок. Коли моя зведена сестричка мовчала, то здавалось мені прекрасним ангелом, який навіть комашці не завдасть

Ця історія трапилася не так давно, в Україні. Коли я її почула, то перше, що подумалося — ТАК НЕ БУВАЄ! У героїв складні долі, неоднозначне оточення, котре вимагає дотримання певних правил, щоб бути ПРИСТОЙНИМИ ЛЮДЬМИ. От тільки, часто ми не помічаємо різниці між "БУТИ" і "ЗДАВАТИСЯ". Поспілкувавшись більше з оповідачем я зрозуміла, що хочу

Родина в мене невелика, та старшого брата я собі точно не шукала. Ми давно вже обоє дорослі, але ти за звичкою називаєш мене «мала», а я знову і знову намагаюсь ігнорувати цей нав’язаний тобою тип відносин. Не бреши собі і мені, досить вдавати що між нами є межа яку ти не можеш перетинати. Я сама її перетну, але як побіжиш – наздоганяти не буду. Тож і вирішуй,

Я ненавиджу мажорів кожною клітинкою свого тіла. Не розумію, як можна повестись на гроші та гарне обличчя, а потім лити гіркі сльози в подушку. Саме так я думала до того моменту, коли у моєму житті з'явилися… вони. Абсолютно однакові зовні й такі різні всередині. Я розумію, що ми ніколи не мали б зустрітися, але чомусь доля раз за разом підкидає нам несподівані

Анотація до книги "Збій системи" Я маленький гвинтик великої системи, моя значущість в механізмі вимірюється в тисячних відсотка. Та треба ж такому статися – зачепилась за Великого Начальника. І не трималась, та прилипла сильно. Самій вже цікаво, що далі станеться. Перемеле і знищить, або я знайду своє місце? Підказок не буде - сама дізнаюся. «Яка