Три роки тому я свідомо штовхнула себе у прірву під назвою шлюб за розрахунком, адже щиро вірила, що це рішення єдине вірне. Господи, як же я помилялася… В погоні за розкішним життям я загнала себе в клітку, вийшла заміж за не коханого чоловіка вважаючи, що почуття для міцного шлюбу не грають вагомої ролі. Це була друга помилка…
- Я безплідна! – дивлюсь із подивом на лікарку. – Не може бути! - Вісім тижнів, вітаю, матусю, - жінка поправляє окуляри в товстій оправі. - Неможливо… - притискаю руки до живота. - Особливо, якщо зважати на те, що між нами нічого не було ці місяці, - гарчить чоловік. Ворон… він все ж таки залишив свій слід… його дитина. Мого ката, мого монстра, єдиного кого
Кожен з нас вірить у дива. Хтось загадує бажання у Новорічну ніч, хтось просить допомоги у вищих сил, а я викладаю свої бажання у листах до Святого Миколая. Вісімнадцять бажань, жодне з яких не здійснилося. І ось дев'ятнадцятий лист, без жодної надії та віри в те, що він колись достукається серця старенького Миколая. Я випустила його літачком просто у вікно, зробила
Я навчилася жити без нього. Без його дотиків, поцілунків, обіймів... Довги п'ять років я вчилася жити заново і коли нарешті відпустила минуле. Він знову з'явився у моєму житті. Зараз він дивиться так ніби я зрадниця, але ж це не правда, це він пішов нічого не пояснивши, розтоптавши мої почуття. Чуже горе дало нам другий шанс, але чи зможемо ми ним скористатись? Коли
Випускна ніч Віолетти перетворилася на катастрофу та назавжди змінила її життя і плани на майбутнє, а мрія стати зіркою паркету так і залишилася мрією. І ось через роки особисте жахіття Віоли повернулося, а їй самій треба буде вирішити, хто ж кращий батько для її двійнят: той, хто «народив», але жодного дня не був поруч, або той, хто виховав і всього себе віддавав
У Ліни було все: терплячий і люблячий хлопець поряд, робота, на яку вона кожного ранку радісно поспішала, усталене життя в столиці. Вона була хорошою, милою, доброю дівчиною з принципами, яка на це заслуговувала. Була... Допоки одного прекрасного дня доля, перебуваючи в одному із своїх каверзних настроїв, не привела її на посаду асистентки мовчазного і строгого
Справжнє кохання, це дивовижний, цілющий еліксир для розбитого серця. І немає великої різниці з якої причини воно кровоточить, навіть якщо це підступна зрада, або вимушені життєві обставини… Якщо поряд кохана людина, яка міцно тримає тебе за руку та підтримує у всьому, ти пройдеш через будь-які випробування. Таке щире, міцне кохання дароване не всім, але ці двоє
Він найкращий друг мого чоловіка і той, хто допоміг пережити найгірший час у моєму житті: розлучення, нескінченні погрози колишнього і вщент розбите серце. Він ідеальний чоловік, і я не стрималася – закохалася. Не врахувала одного - його серце давно і міцно зайняла інша жінка і як би я не намагалася - він ніколи не стане моїм.
Женя закохалася в нього в шістнадцять років, пронісши своє кохання через всі роки дружби. Дмитрові знадобилося аж шість років, аби розгледіти в ній ту єдину, з якою хотів би прожити все своє життя. Це було неминучим результатом їхнього довгого шляху одне до одного. Здавалося, ніщо не заважатиме їм жити довго і щасливо… Але життя має свій план. Як виявилось, на заваді
— Я вагітна, мій генерале! — обіймаю коханого. — Ілоно, що в тебе в голові? Вітер та рожеві слоники? — в рідному голосі стільки зневаги. — Коханий, нехай вагітність не запланована. Але ж малюк — це радість! Ми станемо сім'єю! — Ми? Серйозно? — їдкій сміх заповнює кімнату. — Чому ти вирішила, що батько саме я, а не хтось інший із твоїх мужиків? — Що ти несеш?! Якщо ти
