- Привіт, котику, - муркоче так, наче ми бачилися вчора. Я ще настільки не хотів її прибити і взяти одночасно. Проходжу до стільця, сідаю навпроти неї. Мовчки розглядаємо одне одного з хвилину. - Ти такий самий гарячий, - стріляє блакитними очима. Я не помилився, коли назвав її Матільдою.

Якби я знала, що рік потому одягатиму відвертий одяг лише заради того, щоб він подивився на мене хоч секунду не як на сестру друга або результат свого виховання... І це продовжиться багато часу, бо я для нього не приваблива дівчина - я недоторканна, наче стою за його власною межею, навіть якщо незабаром ми, хоч і фіктивно, але одружимося.