Світ охопила пандемія, що вразила лише дорослих. Ні, вони не померли - вони заснули назавжди. Лишились лише діти, перелякані та збентежені. Або лишились діти, жорстокість яких може заграти небезпечними фарбами? Дівчина Мілана, разом зі своєю кішкою, вийшла в новий світ, впевнено та рішуче, хоча ноги тремтіли. Зібрались друзі, виникло племʼя. Що може бути краще ніж

Небезпечна пандемія приспала всіх дорослих.. лише діти лишились в цілому світі. Мілана, командир племені Вітрів всім серцем бажає знайти ліки. Але чи всі діти хочуть повернення дорослих? Можливо, краще створити справжнє місто, де живуть лише діти? Історія Гра почалась II не про спасіння, вона про місто Сонця.. хай славиться губернатор Євгеній!

Для мене завжди була важлива мотивація.. Але доволі часто я сам не міг зрозуміти, як описати сам механізм мотивації, що так сильно впливає на мене. Допомогла одна з найулюбленіших книг "Хроніки Амберу".. Так, просто натхнення було, спробував втілити в слова мій механізм до вічного оптимізму)