Якось вночі в Яшкиній спальні з антресолей впала вішалка. А з темряви таємничий голос прошепотів: «Абра-ар... Бурундун... Віхола-в'юн... Гагатун... Дзинь-да-да...» Ця дивна тарабарщина виявилася чарівним заклинанням, що пробудило до життя пластилінові літери. Їх Яшка виліпив днями з маминою допомогою, яка у такий ось спосіб намагалася навчити сина «абевегедейці».