Я не сплю з жінками, якщо тільки не хочу продовжити через годину чи дві. Ніку краще до ранку не чіпати. Я збираюся їй це сказати, але мою шию обвивають тонкі руки, а по губах ковзають солоні губи. — На добраніч, Тимуре! Дивлюся, як тремтять на білому бездоганному обличчі довгі, оксамитові вії, і кажу в темряву. — Не смій прив'язуватися до мене, Вероніко. Ти зі мною,

— Подумаєш, Топольський! — чую як обурюється мамина подруга. — Вісімнадцять років минуло, Дашко, гадаєш, вони пам'ятають цю історію? Відкупилися і живуть собі як у бога за пазухою. Чим тобі зашкодить його син? Ти он якою красунею стала, хто впізнає в тобі те дівчисько зашугане? — Не знаю, Лар, — мамин голос звучить глухо і втомлено, — не хочу я, щоб моя дівчинка з