- Звичайно. Як я розумію, тепер можна б обійтися і без шлюбу, але я вам все ж таки його пропоную. Ковтаю образу. Відповісти сталлю, як чоловік, я не можу. Тож лишається вдавати незворушність. - Цікаво, чому. Ви ж не можете не знати обставин. - Ваша земля примикає до моєї. Зручність. До того ж, в нас є старі домовленості і я розраховую на вашу вдячність і абсолютний
