В звичайного хлопця була велика мрія - поїхати до Гавани. Майже ніхто не вірив в нього. Оточуючі сміялися з нього. А він узяв та поїхав. Мрії збуваються, якщо в це вірити по справжньому!

Це ж так сумно бути єдиною квіткою на Землі, - подумала Квітка....

Пригоди дівчат із відомої музичної групи та їх звичайних друзів

Мілана - звичайна студентка, яка хоче кохати та бути коханою

Чи можливо знайти собі кохану дівчину, чи то жінку за сто днів. Треба кожного дня ставити собі питання, а що я зробив сьогодні для того, щоб усе вийшло? Сьогодні я тільки почав. Не знаю звідки мені прийшла ідея ставити над собою такі експерименти, та мені самому цікаво, що з цього вийде.

Я боюсь на неї дивитися. Я її боюсь! Не знаю навіть з чого почати. Так. Мені дуже подобається одна дівчина. Дуже давно. Мабуть, вже два роки. Вона працює в магазині поруч. Директором. Та не це не важливо. Вона мені дуже подобається. До таких ступені, що я навіть дихати боюсь, коли вона поруч. Так, я б міг просто заговорити з нею, як і з іншими дівчатами. Та мені

Коли хтось тобі подобається, але ти не знаєш чи підходити Ви один одному, то відповідь дуже проста. Вам просто треба разом поїхати в будь-яку подорож. Подорож відразу покаже, хто насправді той, кого Ви хотіли бачити разом з собою усе своє Життя.

Вмилася. Одягнулася. Все, як робот. Як на автоматі. Перукарка вже чекає. Макіяж. Очі. Вії. Губки. Зачіска. І все це весілля суцільна дурість. А що далі? Темрява. Краще я б пила. Тоді не так все було і погано. Пила собі та й годі. Коханий мій, прийде, забери мене звідси! Від цих людей. Від цих обставин. Сама вина. Навіщо це все. Помстимося хотіла. Дурепа! Божевільна

- А може ми її на трьох "розпишемо", - запропонував Максим. - Андрій, ти як? Андрій, невисокий хлопець років двадцяти двох, почухав потилицю і знизивши плечима, нерішуче відповів. - Можна спробувати. Коротше я "за". Але треба хата. Не на вулиці ж. - Я проб'ю. - Нарешті подав голос третій хлопець, високий та худий. - Є в мене там одна квартира на

А тут таке. От він знов мене вибісив. Як хлопці пішли, то я потім усю свою злість на Олені й зірвала. Вона бідна і не зрозуміла чого я така. - Ти зла сьогодні, Наташа. Ти може захворіла. Чи в тебе ПМС? - Сама ти ПМС, — кажу. - Мене оці хлопці вибісили. Ходять тут усякі, а після них потім бруд. У нас тут лікаря, а не прохідний двір. Ні, ну, а що я їй казати буду. Що