— Слухаю вас. — Привіт! Я — Паша. Ага. І що? Хотіла так спитати, натомість здивовано промовила: — Який Паша? Згодна, не дуже ввічливо вийшло. Але декількох Паш я таки знала, тому гадала, що це один з них і сподівалася почути прізвище. Співрозмовник задумався. Певно, згадував, який він Паша. Натомість задумливим голосом видав: — Та ніби так нічого... Іноді місцями

Донька султана і син моряка… наші шляхи не мали перетнутися. Але доля вирішила по-іншому. Що може пов'язувати нас, окрім мрії… окрім кохання? Чи вистачить сил зруйнувати канони придворного життя, щоб вирішувати свою долю? І що обрати, коли настане день прийняття рішення: сім'ю чи кохання? *** Іди, прагни, досягай… а я завжди буду поруч. Адже хоч як далеко не покличе

Саша: Напередодні Різдвяних свят можливо все! Придумати план, як закохати в себе того, кого кохаю, досягнути бажаного, виправити помилки... Тільки чи зробить мене це щасливою? Можливо, моє істинне щастя увесь цей час було поруч? Слава: Напередодні свят можливо все? Аби ж то. Так хочеться піти наперекір нашій дружбі, відкрити Саші очі та показати, що тільки я кохаю її