Трилер

Власна інтерпретація зарубіжної страшилки під назвою "Old lady". Елегантна та тендітна літня жінка дає свідчення поліцейському, котрий завітав до неї додому, щоб заарештувати за вбивство.

Міша - звичайний хлопець зі столиці. Він разом з друзями вирушають відпочивати до закинутого піонертабору "Конвалія". Випивши зачарованого чаю, який привіз йому товариш з Закарпаття, Міша потрапляє назад у часі. Таємниці піонерського табору виявляються смертельно небезпечними для нього. Він зустрічає піонерів, що здаються дружніми, але тінь вбивства висить

— Що мені від нього очікувати? — ледве вимовляю я. — Важко сказати. Асмодей надто непередбачуваний, а ще дуже жорстокий. Якщо ти не будеш обачною, то до ранку можеш і не дожити. Недаремно цей чоловік носить прізвисько одного з наймогутніших демонів пекла. Де він там тільки морок та смерть. Холод пронизує моє тіло. Хочеться помолитися Богу про порятунок, але розумію,

Молодий юнак вже кілька років займається художньою роботою портретів на пам'ятники. Але творча криза приходить і в такій незвичній професії. Олександр впевнений, аби гідно зобразити останній портрет покійного, потрібно не лише багато часу, а і гарна муза. І, шукаючи нахнення серед живих, митець стрімко перейшов межу між творчістю і справжнім злочином.

У світі, зруйнованому апокаліпсисом, молодий хлопець Олег намагається вижити серед хаосу і ходячих мерців. Втративши зв'язок зі своєю родиною, він об'єднується з іншими вцілілими і разом з ними шукає шлях до безпечного місця, паралельно намагаючись знайти свою сім’ю. Під час цієї нелегкої подорожі Олег стикається з численними випробуваннями, які загартовують його дух

"Так, як вони" — історія про дівчину, яка керує родинною кав’ярнею у маленькому містечку. Вона переконана, що це місце прокляте, і поступово змиряється з неможливістю вирватись із тенет сімейної долі. Коли терпець уривається, вона починає діяти імпульсивно і небезпечно. Один випадок змушує її не лише переосмислити свою долю, а й рішуче покінчити з нею. Чи

Історія Семюеля Саму. Персонажа, який заслуговує більше уваги. Тиша... Багато років мені здавалося, що тиша — це мій єдиний шлях жити. Якщо я не можу вигребти все, що звалилося на мої плечі, то маю сидіти мовчки. Мовчки заздрити моїй сестрі, яка своєю силою рушить усе на своєму шляху й вільна робити, що бажає. Мовчки молитися за неї, за себе, за нашу сім'ю. Жити

Один з моїх перших творів, який я написала у 2014 році і трохи редагувала в 2020. Твір про те, що в житті немає нічого недосяжного.

Одного разу мені наснився сон, що я проспала п'ять років і це надихнуло мене на твір.

Розпечене сонцем місто. Головний герой виявляє, що він чомусь сам один на центральній площі цього міста. І раптом він стикається з жахом, зі смертю, як чигає на нього. Чи зуміє він вибратися з міста, поки воно його в собі не поховало?