«Сад божественних пісень» створювався протягом 1757–1785 рр. «Божественні» пісні не слід розуміти буквально, хоч Сковорода і вказує, що його «Сад» проріс «із зерен священного писання». Збірка є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора.

У байці «Собака і Вовк» філософ розкриває моральні витоки дружби: незлобливість, великодушність, милосердя, справедливість і розумність. Справжня дружба робить людей щасливими (так, як Левкон і Фірідам). А той, хто заздрить або «набивається» у друзі, той завжди отримає облизня.

У байках, філософських трактатах Г. Сковорода виступає за чистоту людської душі, за дотримання Божих Заповідей, які зроблять людину по-справжньому щасливою. Він закликає жити в гармонії з природою, прагнути до самопізнання та самовдосконалення, до невсипущої праці в тій галузі, до якої в людини є природні нахили та здібності.

Розмова п’яти подорожних про істинне щастя в житті.