Читати книгу - "Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук"

Одного разу три дракони-мільй…  Хотіла написати дракони-мільйонери, але що мільйон для дракона? Тьху - на один плювок! Дракони-мільярдери і навіть більше... Напевно, все-таки вже дракони-трильйонери, які мали такі великі печери, набиті золотом та скарбами різних типів, що їм заздрили всі багатії королівства Крепція, зібралися на нараду.

Це була дуже важлива нарада, адже кожен з трьох драконів досягнув такого віку, що повинен був одружитися. А оскільки всі троє були рідні брати, то вирішили розглянути це важливе питання у сімейному, так би мовити, колі.

Кілька років тому їхні батько й мати полетіли у Драконові Витоки, великий острів, де мешкали лише дракони-пенсіонери. У них там було море, сонце, купа ресторанів і готелів і цілодобове all inclusive*. Тому батьки, які були молоді та повні сил, адже дракони ніколи не старіють, а просто рахують свій вік та, досягнувши десяти тисяч, перетворюються на частину гір чи ще якогось ландшафту.

І вони дуже прагнуть стати пенсіонерами, дуже й предуже, бо не треба було вже тоді думати про потомство, королівство, статки й титули, дипломатичні відносини та війни, пошуки істинної пари та шлюб, бо все це вони вже мали і у великій кількості (це я про статки й титули, а не про подружжя!). Дракони ж, як відомо, однолюби, коли зустрінуть свою істинну пару.

Отож, батьки наших братів спокійно відпочивають на своїх чудових островах, кохаються щоночі, насолоджуються морем і золотим піском, а також безкоштовною їжею та напоями, і чекають на внуків, яких мають привести до них через деякий час їхні троє синів.

А сини зібралися й почали думати, як би так швидко знайти істинну пару та зробити вже тих внуків для батьків-пенсіонерів та для себе. І для королівства, звичайно. Бо потрібні були королівському трону Крепції спадкоємці, і дуже.

Адже поруч існувало темне королівство Туманія, в якому жили войовничі племена, що плодилися швидко й багато і все лізли на драконячі території в надії захопити і землі, і владу, і оті мільйони-мільярди-трильйони, якими дракони володіли. І це продовжувалося сотні років, така була там дивна фентезійна система, і тому слід було передати трон наступним поколінням, щоб і вони надалі королівство Крепцію захищали, як їхні батьки робили.

- Я шукатиму свою єдину в горах, - сказав старший брат, дракон Тутон. І полетів у гори.

- Я шукатиму свою істинну пару в лісах і полях Крепції! - сказав другий брат, Курбан, і полетів у поля (а потім і в ліси полетить, спочатку поля треба облітати!).  

- А я.., - але молодшого брата вже й не чув ніхто. Як завжди. Він зітхнув і полетів шукати свою істинну пару в містах, де дівчат було багато, вибрати було з чого. Логічно ж, що шукати треба там, де люди живуть, хіба не так?

Умова була така: хто перший пару знайде, той і стане королем Крепції.

І скажемо вам по секрету, що перші два брати не хотіли ставати королями, це, вважали, морока велика: краще ж нічого не робити, правда? Тому в безлюдні місця полетіли, подалі від людей.

А управління королівством - це морока ще та! Тим більше, що молодший брат у них є, і його вони вважали трохи дурненьким і недалеким. Бо він цікавився не лише своїми скарбами, але й королівством в цілому. Займався справами королівського палацу, і взагалі, був працьовитим, на відміну від Тутона і Курбата, які любили тільки гарно їсти, добре спати і з жінками в ліжку розважатися.

Коротко кажучи, найменший брат, Серпантій, був відповідальним, працьовитим, добрим і справедливим, а також трохи м'яким і романтичним, але приховував це за личиною злого норову та жорстоких вчинків перед підданцями.

Він прилетів у сусіднє зі столицею місто, яке називалося Румбантія, швидко купив там величезну транснаціональну фірму, став її повноправними єдиним власником, розпустив про себе чутки, що сам є злим і жорстоким начальником, нетерпимим босом, і аж тоді з'явився на місці своєї роботи.

Звичайно, під личиною крутого мачо з накачаними біцепсами, триденною щетиною на підборідді й карколомно милою саркастичною усмішкою на обличчі. Ну, не на роботі з'явився, а, як би це так правильно сказати, у свій кабінет, щоб там сидіти, доповіді та звіти слухати, похмуро зиркати на підлеглих і розглядати симпатичних співробітниць. Це все він робив кілька тижнів, а потім вирішив, що жодна зі співробітниць йому не сподобалася, бо половину він спробував у ліжку, а половину одразу ж звільнив, бо були непрофесійні працівниці, і навіть для ліжка не підходили, адже були не в його смаку.

А потім засумував… Невже доведеться летіти в інше місто й знову купувати фірму, щоб цю рутину знову балабасити?

Але оскільки він був дуже відповідальним, то вирішив, що не всіх ще жінок у місті бачив! І наказав своєму помічнику, головному менеджеру фірми Петру Помідору (так, отаке було прізвище в цього чоловіка, нікуди не подінешся!), подати в газети та на інтернет-сайти оголошення про круту вакансію.

Вакансію секретарки у фірму “Зелене золото” для бізнесмена та мільярдера Степана Нокарда. Навіть трьох секретарок, чому б і ні? Прийде найматися на роботу багато, він обере із сотень претенденток трьох, а потім дасть їм випробувальний термін. І йому буде цікаво, і нових жінок побачить та спробує в ліжку.

Ну, тут трохи відступлю і поясню, що дракони самі по собі дуже харизматичні й вродливі у людській іпостасі, а вже якщо вже хочуть якусь дівчину чи жінку затягнути в ліжко - то все, без варіантів! Вона там незабаром опиниться! І дракону приємно, і їй золоті прикраси в нагороду дістануться за приємності. Отакі ці дракони були вредні. Не чули наче і не признавали жіночої емансипації та фемінізму, використовували дівчат для власного задоволення. Але від охочих до таких драконячих експериментів відбою не було, як не дивно.