Читати книгу - "Лорістоль зустрічає Нестона, Ірина Скрипник"

А в того хлопця гарні риси обличчя! І шкіра світла, із різко окресленими вилицями. От тільки очі від чогось виглядали похмурими. Погляд наче дивився кудись крізь мене. Волосся неслухняно спадало йому на плечі. Постава була прямою, навіть викликаючою, ніби всі ми працюємо тут на нього. Тільки тіло худе, аж занадто… ——— Це — Нестон, — почав знайомити нас бригадир, киваючи на хлопця. — Від завтра ви працюватимете разом, тож покажи йому тут усе. Потім кинув на мене важкий, пронизливий погляд: ——— І будь чемним! Якщо він через тебе звільниться, працюватимеш у мене рік без вихідних! ——— Та я ж сама добродушність! — спробував я посміхнутись, підкидаючи молоток із руки в руку. — Ви ж мене знаєте! ——— Знаю, — кивнув бригадир, — тому й попереджую.